Софія Машлянка, Микола Щерба ■ ПОДІЇ ■ №50, 2013-12-15
Цього року Пласт у Польщі діяв дуже активно. Приблизно через місяць після рейду юнаки з Катовиць, Ґурова-Ілавецького і Варшави майже самостійно з 9 до 11 листопада в Ґурові-Ілавецькому організували акцію, яку назвали «ЛистоПластовим зривом».
Головною метою цієї пластунської зустрічі було ознайомлення її учасників з історичною подією, яка відбулася 1918 року – Листопадовим зривом. Захід заплановано у формі вишколу, молодь вивчала, як правильно виконувати різні пластові дії. Юнаки мали змогу перевірити себе, виконуючи обов’язки заступника коменданта, бунчужного, писаря, інтенданта, господаря. Однак найбільше часу зайняла сама підготовка. Пластуни почали за допомогою Skype встановлювати контакт між собою, що не було легким завданням. Вони мусили присвятити організації свій час і прикласти чимало зусиль. Незважаючи на труднощі, вдалося спланувати і провести цей задум, що принесло юнацтву велике задоволення.
Молодь розмістилася в парафіяльному домі в Ґурові-Ілавецькому. Пластуни взяли участь у різних заняттях: історії, піонірці, впоряді чи співі, а також у дискусії і зустрічі з духовним отцем. Учасники мали змогу навчитися стрілецьких пісень та правильно в’язати вузли, обговорити наслідки Листопадового зриву, а також почути відповіді священика на питання, котрі їх непокоїли.
Найбільшою подією програми «ЛистоПластового зриву» була гра, яка відбувалася на досить великій території в лісі. Молодь увіходила в роль українців або австрійців. Учасники мусили виявити знання історичних фактів, пов’язаних з Листопадовим зривом, та показати практичні навички, наприклад, як розпалювати вогонь, як добре заховатися або як в’язати вузли.
Крім того, що молодь здобула безцінний досвід, було ще й багато веселощів. Щовечора лунав спів у дружньому гурті навкруг ватри. Були й ігри, які допомогли покращити відносини між юнаками.
У заході взяло участь лише 8 осіб, але це не заважало пластунам радісно і корисно провести цей час. Всі повернулися додому збагачені неймовірними враженнями.
Писар: пл. прих. Софія Машлянка, Варшава
Сорокові роки XX ст., Друга світова війна у розпалі. України нема на карті Європи – вона розділена між окупантами: нацистською Німеччиною та Радянським Союзом. Але навіть роки окупації та репресії не придушили українського визвольного духу. Так, 1942 р. створюється Українська повстанська армія, де молоді хлопці і дівчата протягом 12 років, часом в тяжких умовах, боролися за вільну державу. УПА вже немає, але пам’ять про неї живе. Зокрема її шанує молоде покоління українських патріотів.
12.10.2013 р. відбувся перший у ХХІ столітті «Крайовий пластовий рейд» у Польщі (перші рейди пластуни проводили в 90-х рр. ХХ ст.) за ініціативи Організації української молоді «Пласт» (Польща). Він був присвячений темі Української повстанської армії. На рейд приїхала молодь з цілої Польщі, більшість – нащадки переселенців унаслідок операції «Вісла» 1947 р. Рейд розпочався в селі Сіль, сорок кілометрів пролягав через долини та гори, з яких найвідомішою є гора Стожек Великий, та закінчився в селі Вісла. На рейді молодь на власній шкірі відчула переваги й недоліки гірського туризму, провела урок гірського рятування та передусім насолодилася величною красою польських Бескидів.
Як представник проводу рейду та його учасник можу сказати: дуже добре, що такі заходи проводяться дедалі частіше. Ще два роки тому акцій Пласту було значно менше, а вже цього року їх поки що відбулося п’ять, і в планах є ще дві. Надіюся, що ця добра іскорка не загасне, і Пласт у Польщі буде надалі розвиватися. ■
Пл. уч. Микола Щерба, Варшава
Коментарі
Є латинське прислівя: МАЄШ НАВЧАТИ ПОГАНО, ТО КРАЩЕ НЕ НАВЧАЙ.
В інформації про життя-бутя пластунів, очи коле ось що:
1. ….”нащадки переселенців унаслідок операції «Вісла» 1947 р.” Вони не нашадки переселенців, вони правнуки, онуки, а може й діти ВИГНАНЦІВ З ПРАДІДІВСЬКОЇ ЗЕМЛІ. ЗЕМЛІ НА ЯКІЙ ЇХ ПРЕДКИ ТВОРИЛИ КУЛЬТУРУ, БУДУВАЛИ ЦЕРКВИ, ШКОЛИ І ЧИТАЛЬНІ ПРОСВІТИ. ЇХ ДІДИ ОРГАНІЗУВАЛИ КООПЕРАТИВИ, КРЕДИТНІ СПІЛКИ, МАСЛОСОЮЗ тошою
“Славного” 1947 польськи Oddziały szturmowe виганяли цілі родини і села з одвічних українських поселень і при помочі тих загонів везли на не свої, а понімецькі землі. Німців натомість так само як і українців виганяли з їх прадідівських поселень, тільки німців не гнали як злочинців, цец привілей був відведений лиш для українців.
2. …..”насолодилася величною красою польських Бескидів”…..
І знов неправда, чому того хто пише неправду, щей для молодого покоління публікуєтся? З того, що написано виходить, що українці тобто бойки і лемки, колишні мешканці БЕСКИДІВ, це загарбники польських земель, які на окупованих, не своїх землях будували церкви, школи і інші культурно освітні споруди. Мало, помалу допоможемо молодому поколінні забути історію рідного краю і одночасно дамо зброю полякам, якою будуть доказувати, що вони були там завжди а українці загарбники.
Отже ще раз: МАЄШ НАВЧАТИ ПОГАНО, ТО КРАЩЕ НЕ НАВЧАЙ.
Р.S. Просто з київського Євромайдану прохання-благання, надіюсь що всіх українців, в тому числі діточок, їхніх батьків, бабусь і дідусів :
Добрий Миколаю! Чуєш, як благаю! Я не хочу пряника…. Забери в нас Яника..(emo)