Степан Мігус ■ ПОДІЇ ■ №41, 2014-10-12
Небайдужі українці різними можливими способами намагаються підтримати своїх героїв, які у східній частині України готові навіть ціною життя зупинити московську орду і її п’яту колону в Україні. Віддані патріоти своєї Батьківщини хочуть до війни в Україні привернути увагу приспаної ситої Європи. Наприкінці першої декади вересня і на початку другої відбувся автопробіг громадської організації «Самооборона Волині» під закликом «Зберегти життя – урятувати Світ». Почався він від Замостя, Люблина, Варшави. Потім був Ольштин, Торунь, Щецин, Краків…
До Ольштина 20-особова група моторизованих лучан завітала у ніч на 9 вересня. Столиця Вармії і Мазурів майже двадцять років є партнером-побратимом Луцька. Влада Ольштина, передусім віце-президент міста Малґожата Боґданович-Бартніковська, подбала про гостей, запевнивши їм харчування, нічліг і сніданок, а пізніше організувала прес-конференцію, на яку прийшло біля десятка журналістів. Перед присутніми виступив і актор Театру «Венґайти» Сергій Петриченко, який потряс усіх піснею «Чорна рілля ізорана». Лучани представили присутнім кільканадцятихвилинний фільм, у якому були показані страхіття війни у східній частині України – убитих і покалічених молодих хлопців, які віддали найдорожче, захищаючи Україну…
Прикро, що ми не побачили на площі Солідарності, а потім і на площі Івана-Павла ІІ перед ратушею ні одного ольштинянина-українця. Присутні були тільки двоє-троє представників Ольштинського відділу ОУП – співорганізатори перебування в Ольштині членів автопробігу. Хоч було обмаль часу, Ольштинський відділ ОУП устиг заохотити українців реґіону до пожертв. Удалося зібрати 7260 злотих. Найбільш жертовними з-посеред приватних осіб виявилися Богдан Пакош (2000 зл.), Марія Пухта з Канади (750 зл), Володимир Сава (400 зл.). Серед ольштинян-жертводавців були ще Катерина Кузьмович, Катерина Басараб, Степан Сахрин, Анна Бєненда, Степан Мігус. Ольштинський відділ організації спромігся передати ще 1200 злотих. Гуртки з Ольштинського відділу ОУП передали, з Ґурова-Ілавецького – 390 зл., Кентшина – 400 зл., Асун – 200 зл. (зібрано коло церкви після того, як парох оголосив про збірку). Порадував також Ельблонзький відділ ОУП. Там спільно з парафіями зібрано: в Ельблонзі – 1000 зл., Пєнєнжні – 600 зл. (велика подяка отцю Артурові Маслею). Хоч на повідомлення про збірку часу було обмаль, усе ж ця допомога могла б бути суттєвішою. У деяких парафіях пастирі зовсім не проголосили збірки, в інших сказали про це, заохочуючи до пожертв на Карітас, а в ще інших збирали на… Ірак… Призбирана протягом кількох днів допомога – це вагома підтримка тим, хто жертвує життям, відбиваючи напад аґресорів. Ці гроші йдуть на медикаменти, каски, бронежилети тим хлопцям, зокрема з батальйону «Айдар», які розуміють, що загарбник зупиниться там, де всі ми будемо спроможні його зупинити. Отже, це наша спільна справа…
З Ольштина автопробіг, заправлений пальним на кошт самоврядувальників міста, вирушив до Торуня, також партнера Луцька, де на кордонах міста його чекали члени торунського автомобіль-клубу, які разом з гостями проїхали вулицями міста.
«Після Торуня ми поїхали до пана Івана Сирника у Щецин, – представляє дальший автошлях один з координаторів Богдан Климчук. – Мали там чудову прес-конференцію. Приходив і консул, але загалом з консулами скрізь ситуація плачевна, надто мляво працюють і не спішать щось робити.
Українська громада Щецина на чолі з І. Сирником зустріла нас дуже тепло. Пан Сирник виявився таким патріотом, що на Батьківщині настільки віддану Україні людину ще треба пошукати. Знайомитися з такими людьми для нас – це велика честь. І розумієш, що дорога недарма нас туди завела», – ділиться враженнями координатор автопробігу Б. Климчук.
Активісти отримали від щецинсько-старґардської громади українців у Польщі 1000 злотих, 1570 злотих від Юрка Валявки, Богдана Біжецького, Івана Левицького, Богдана Черепанека та 50 євро від дуже цікавого і веселого пана Хріна. Опісля волиняни поїхали до Берліна, де було вже геть не так, як у Польщі. Прийшло мало українців, зате навідалося двоє поляків, які зробили чудовий банер «Україно, ти не одна!»
«Об’єднання українців у Польщі, за винятком Ольштина і Щецина, на нас не виходило, – стверджує Б. Климчук. – У Варшаві ми були тільки в приміщеннях організації „Відкритий діалог”, бо пішов дощ і ми не могли надворі провести нашу акцію».
Поза Польщею, за оцінкою Б. Климчука, найцікавіше було в німецькому Білефельді. До учасників автопробігу приєдналася чимала українська спільнота разом з грузинами. В майбутньому обіцяли підключити і чеченців. Одержали там три машини «швидкої допомоги». У Німеччині лучани зустрічали дуже багато росіян, які часто до них підходили і починали вести свої «великоруські»дискусії, хоч траплялися й такі росіяни, які казали, що їм соромно за те, що робить з Україною Путін.
Дуже продуктивно було в Лейпциґу, де було багато українців, які зібрали військову амуніцію (ідеться про спорядження для бійців), яку учасники автопробігу планують передавати скоріш за все десантникам.
Повертаючись в Україну, волинські майданівці мали у Вроцлаві проблеми з поліцією за нібито незаконну збірку. Однак вдалося вияснити, що був дозвіл у вроцлавській мерії. Ніхто не подбав про нічліг у Вроцлаві. Підвели також з проживанням, тому довелося всю ніч їхати до Кракова і там уже шукати місце ночівлі.
У Кракові акція пройшла досить непогано, але українці майже не прибули, не рахуючи кілька осіб. У Ряшеві організація заходу виявилася кращою. Була серйозна підтримка влади міста. Особисто з’явилися заступники президента Ряшева і декількох українців.
Завершили позитивно і з відчуттям, що все відбулося успішно, бо зібрали десь приблизно 100 000 грн. і амуніції на 10 000 грн., не рахуючи заправлених пальним автомобілів, нічлігів і харчування. Дуже важливими, якщо не найважливішими, під час вересневого автопробігу по Європі учасники визнали зустрічі з численними журналістами, які потім писали в медіа про те, що коїться в Україні. ■
