(пл) ■ ПОДІЇ ■ 2011-01-19
“Яка вона, Польща, близька нам чи далека?” – “Польща така сама, як і Україна, тільки її громадяни навчилися краще жити”, – говорять українці.
Відповідь на це запитання і результат дослідження образу Польщі та поляків в Україні представлено в грудні в Інституті громадських справ (ІГС, поль. Instytut Spraw Publicznych). Дослідження, яке у вересні та жовтні 2010 р. в Україні проводили ІГС та Київський міжнародний інститут соціології, є другим подібним упродовж останніх десяти років (раніше відбулося в 2000-01 рр.).
А їх зіставлення дає можливість прослідкувати еволюцію польсько- українських особистісних відносин. Виявляється, одна четверта з числа 1200 респондентів вважає Польщу дружньою державою, майже п’ята частина з них асоціює її з “символом успіху”, а загалом відносини між країнами позитивно оцінює понад 80% респондентів. Більше похвальних висловів про поляків спостерігається на заході держави, а чимдалі на схід, – відсоток “позитивного” спадає.
Протягом десяти років на 5% зменшилася кількість осіб, які приїжджають з України до Польщі. Це результат введення візового режиму перед восьми роками, а відтак – входу Польщі в шенґенську зону, через що утричі зменшилася кількість віз, які Польща видає українцям. Найчастіше українці до Польщі приїжджають з туристичною метою (35%), на роботу (29%) та відвідати знайомих (21%), а самих поляків вважають більш ініціативними, сучасними, відповідальними.
А в чому, на думку українців, Польща допомагає Україні?
– Майже половина обстоює думку, що в плані співпраці з ЄС. Водночас інша половина схильна вважати, що не допомагає – а бува, як гадає дехто, навіть заважає в добрих взаєминах між Україною та Росією, – говорить Йоанна Конечна -Саламатін з Інституту соціології Варшавського університету.
Над Дніпром майже 50% населення хоче, щоб Україна увійшла до ЄС, а третина хотіла б одночасно увійти до нього та створити союз з Білоруссю і Росією. Проте загалом ставлення до зближення України з Росією змінилося. Колись вбачалася загроза з боку ЄС, а тепер більшою загрозою для розвитку української культури та економіки українці вважають зближення з Росією. Щодо поляків, українці не мають нічого проти надавання їм українського громадянства чи їхнього оселення та праці в Україні. Приймають їх у різних суспільних ролях, але найчастіше українці не хотіли б, щоб поляк був при владі.
Головним джерелом знань для українця про свого західного сусіда є телебачення, проте, порівнюючи з попереднім дослідженням, у мас -медіа інформації про Польщу все ще небагато. Певно, інакше й бути не може, бо в реґіональному телебаченні займаються справами, пов’язаними лише з даним реґіоном, а для загальноукраїнського телебачення реалізація закордонних програм занадто дорога, до того ж, немає фахівців.
– Навіть самі журналісти чи редактори загальноукраїнських програм кажуть, що “українець не хоче дивитися на те, що діється за кордоном”, бо “у нас стільки відбувається, що немає місця для інформації з інших держав”, – підказує Наталія Рябінська з Вищої школи соціальних наук ім. св. Юзефа Майки в Мінську- Мазовецькому. – Це також пов’язане з тим, що переважно телебачення в Україні знаходиться в приватних руках, часто політиків, для яких є способом вирішування своїх інтересів. Деяким журналістам Польща асоціюється з усміхненим поліцейським чи працівником адміністративної установи, який не бере хабарів, проте – це часто ідеалізований образ такої України, яку українці хотіли б самі бачити, – пояснює Н. Рябінська.
“Наше слово” №4, 23 cічня 2011 року {moscomment}
