Алла Топчій ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №40, 2023-10-08
Альманах «Нескорена Україна» (книга друга). – Житомир: Видавництво «Рута», 2023. – 119 с.
Таку назву має передмова відомого українського поета Михайла Шевченка, написана для альманаху «Нескорена Україна» (книга друга). Це видання вміщує поетичні рядки як знаних майстрів слова, таких як лауреатка Національної премії України ім. Тараса Шевченка Любов Голота, голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський, поетеса Антонія Цвід, так і початківців. Усі вони написані від початку повномасштабної війни, в якій Україна бореться за свою незалежність. Упорядкувала другу книгу альманаху поетеса, директорка Будинку літераторів при Національній спілці письменників України Ніна Шаварська, яка з перших днів війни в Україні почала по крихті збирати кошти, щоб втілити в життя свій благородний задум.
Поетичні твори авторів «Нескореної України» пройняті невимовним болем за свою багатостраждальну Батьківщину, котру нещадно топче російський чобіт так званого «брата», і одночасно непохитною вірою в перемогу українського народу. У своїй передмові до книги уже згаданий поет Михайло Шевченко цілком справедливо зазначив: «І хай пробачать мені автори (а поети, по собі знаю, – усі неповторні), але одна сила так об’єднала всіх авторів цієї книжки, що й виділяти когось не хочеться. Ця сила – любов до України! І піднесла її інша сила – жага стати стіною за нашу перемогу!»
Цілком справедливі слова відомого майстра. І все ж зупинюся на одному поетичному творі та зацитую його повністю. Авторкою пронизливих поетичних рядків є відома поетеса Антоніна Листопад. Для неї тема війни в Україні – особливо болісна, і почалася не у 2022 році, а задовго до того. Адже письменниця, уродженка Волині, багато років прожила на окупованій зараз російським агресором території Луганщини. Ще у 2014 році вона була змушена покинути свій дім і переїхати на Київщину, де зупинялась у знайомих, у Будинку творчості літераторів міста Ірпінь, що розташований біля Києва.
«Білий кінь»
Я зимі підморгну…
Вхоплять все проводи.
Кінь біжить по снігу.
Сам не знає куди…
Біла грива, як плащ.
Миготять лиш копита.
Коню білий, не плач!
Наше поле не вбити.
А сирена гуде!
Знов на всю Україну!
Сніг, як йшов, так іде.
Кінь біжить по іскринах.
Білий кінь, наче привид.
Наче символ святий!
Не пробачимо кривди!
Боже, й Ти – не прости!
Тане сніг у долонях.
Озеречко – із літа.
Будуть бігати коні.
Будуть бавитись діти…
Я зимі підморгну.
Кінь біжить по снігу…
Глибока символіка цих поетичних рядків Антоніни Листопад вражає. З одного боку, поетеса передає свій біль за сплюндровану Україну, а з іншого – говорить про віру в перемогу, без декларативної риторики, а просто й щиро. Водночас авторка використовує засоби художньої виразності, зокрема образи-символи. Зима, сніг є уособленням суму, печалі, розпачу й розгубленості, що притаманні війні. Але по снігу біжить білий кінь – символ надії, і тому «тане сніг у долонях», «будуть бавитись діти…».
Знаковими в альманасі є також і вірші відомого поета, лауреата багатьох літературних премій Ігоря Павлюка «Сирени і дзвони», Лесі Оленівської «Схололі попелища» та Тетяни Пишнюк (Фольварочної) «Падає сніг у місті й у селі».
Усього в книзі «Нескорена Україна» вміщено твори 68 поетів. Це автори різного віку, різних вподобань, члени Національної спілки письменників України й просто люди, які виражають свої почуття в поетичних рядках. Відкривається альманах віршем видатного українського поета, який прожив лише 28 років і якого уже пів століття немає з нами – Василя Симоненка. У вірші є рядки, які, на жаль, стали пророчими:
Можливо, знову загримлять гармати,
І танк зімне пшеницю на лану,
І буде плакать і журитись мати,
Коли сини ітимуть на війну.
Для обкладинки книги використано роботу художника Станіслава Луніна «Свята Джавеліна». Картина також досить символічна – жінка, яку майстри пензля різних років, як правило, змальовували з дитиною на руках, несе важку зброю, щоб захистити своїх рідних і всю Україну.
