Розмовляв Павло Лоза ■ ПОДІЇ ■ 2012-01-14
{mosimage}
Павло ЛОЗА: Минуло вже кілька місяців від передачі будівлі. Що від цього часу змінилося?
–Андрій КОМАР: Після передання ми почали старання задля того, щоб будинок виконував функцію, яку ми хочемо йому надати. Тому ще 17 квітня відбулася зустріч членів Головної управи ОУП з усіма представниками українських організацій, які діють у Перемишлі, щоб спільно задуматися над тим, як НД має функціонувати. Тоді ж був оголошений європейський конкурс у рамках транскордонної співпраці Польщі, Білорусі та України, тож ми почали клопотатися, щоб подати заявку на ґрант.
Це одна з небагатьох європейських програм, яка має на меті розширювати польсько-українське співробітництво у прикордонних реґіонах. Безперечно, польська сторона співпрацює з Україною, проте це відбувається в невеликому масштабі – або театри співпрацюють між собою, або ансамблі. Проте нема жодної організації, яка всю свою діяльність у різних площинах спрямувала б на співпрацю з Україною. Ми хочемо саме на основі НД створити таку інституцію, яка буде спрямована на співробітництво між державами: саме це ми вписали в проект. А треба сказати, що проект є досить великим…
Чи можна уточнити?
–А.К.: Весь його бюджет – це 15,5 млн. злотих. Ми працювали в основному саме над цим проектом, тобто над його написанням та поданням. Тепер ми у грі. Однак ще не знаємо, коли будуть результати. Звичайно, трохи часу мине, поки експерти його оцінять… Треба надіятися, що позитивно! Загалом, ми писали його майже чотири місяці, він має об’єм 300 сторінок.
Другий аспект – це фінансування. Ми беремо участь у двох проектах. Один – на концепцію всього будинку, тобто його модернізації й адаптації, а другий – на ремонт підвалів. Щоб це могло відбутися, ми паралельно вели роботу над формальностями, тобто отримували дозвіл на ремонт НД. А коли міністр культури оголосив набір на проекти на 2012 рік, ми подали в рамках ґранту на реставрацію пам’яток архітектури заявку на ремонт підвалів. Сьогодні маємо позитивне рішення мера міста Перемишля на ремонт НД. Думаю, за відносно короткий проміжок часу ми зробили досить багато.
Якщо Ви вже згадали про час: якими є терміни розгляду проектів?
–А.К.: Ремонт підвалів з цьогорічного бюджету має бути здійснений протягом 2012 р. Натомість ґрант з проекту транскордонної співпраці розрахований на два роки. Але поки що на рішення щодо останнього треба чекати до року. Загалом, на цей європейський ґрант були подані 506 заявок – тому їхній розгляд триватиме довго. Треба набратися трохи терпцю. Крім того, до кінця лютого ц.р. триває набір на ґранти малопольського воєводи: то думаємо також звернутися й до нього.
–Михайло ПУЛЬКОВСЬКИЙ: Ґранти є зовнішніми коштами з європейського чи міністерського фондів і ніколи нема ґарантії, що вони будуть надані. Тому завжди краще розраховувати на свої сили. Саме тому з ініціативи українських діячів у Польщі постав Громадський комітет відбудови українського народного дому. Його офіційно засновано 27 жовтня минулого року. Нині комітет чекає на дозвіл від Міністерства адміністрації й цифризації на проведення збірки грошей. Згідно з польськими законами, такий дозвіл необхідний при кожній публічній збірці. Коли вже буде рішення, комітет оголосить низку різних заходів, щоб ті, хто хоче допомогти НД, могли передати гроші на його відбудову.
Питання: скільки потрібно на ремонт? Тисячі, сотні тисяч, мільйони?
–А.К.: Хоч ми й говорили про це з фахівцями, однак поки що важко вирахувати конкретну суму. В цьому рівнянні є багато невідомих. Думаю, що може трапитися не одна несподіванка. Наприклад, коли відкриються фундаменти, підвал чи ремонтуватимуться стелі на окремих поверхах тощо. Тут може бути по-різному, можливо навіть, що треба буде все перебудовувати.
–М.П.: Найбільша проблема полягає в тому, що мало є достовірної документації про будинок. А крім того, ґранти можуть бути використані лише згідно з призначенням, яке записано в проекті – там усе чітко визначене. Тому, наприклад, гроші мають бути видані конкретно на ремонт. А коли виявиться, що необхідне виготовлення кошторису? І тут будуть потрібні вже власні кошти, власні сили. Цей громадський комітет виник для того, щоб роздобути кошти на цю частину.
Ще в березні фінансову допомогу обіцяли президент Світового конґресу українців (СКУ) Евген Чолій і Володимир Яценківський з Міністерства закордонних справ України…
–А.К.: Комітет створено теж для того, щоб залучити до нього авторитетних осіб – активних громадських діячів, науковців, бізнесменів тощо. НД має служити українцям усього світу. Отже, і СКУ, й інші організації декларують, що будуть нам допомагати. Ми розраховуємо на це. Щодо України, то важко мені щось сказати… Думаю, цей будинок має служити всім українцям, де б вони не жили. Він має об’єднувати українців: і тих з Польщі, і з інших держав Європи, чи з-за океану. А поки що ми в Польщі можемо підтримати ремонт НД, передаючи на це 1% свого податку, який незабаром розраховуватимемо.
–М.П.: за 2010 рік, коли будинок НД ще не був переданий, удалося зібрати з 1% прибуткового податку майже 6 тис. зл. саме на ремонт НД.
Чи будинок НД сьогодні є функціональним?
–А.К.: Основна ідея при реалізації транскордонного проекту – зробити будинок універсальним, функціональним, адже він (крім театрального залу) від моменту спорудження, не був переобладнаний (тобто понад 100 років!). Під час ремонту НД треба враховувати, що світ сьогодні функціонує інакше, ніж сто років тому, а водночас треба зберегти дух, енергію, яка закладена в ньому. Завдання – не з простих.
Думаю, будинок буде виглядати достойно. Сам театральний зал має відповідати всім вимогам театрального та публічного залу, приміщення на бюро мають тут знайти всі українські організації, які діють у місті. Будуть тут також два конференційні зали, де проводитимуться семінари – для них має бути використане піддашшя. Сам підвал, який сьогодні майже не використаний, думаємо відкрити для людей.
–М.П.: Основна теза така – залишити або якнайбільше повернути НД його первісний вигляд. Уже була публічна презентація будівельного проекту, виконаного в архітектурній майстерні Юрія Левосюка. Отже, головне – це пристосувати для сучасних потреб усі приміщення та максимально їх використати. Передусім піддашшя та частину підвалу, адже сьогодні використовується лише 15% усієї його поверхні. Якби задумане здійснити, то корисна площа в будинку фактично збільшилася б удвічі.
Розумію слово “функціональність” як самостійне утримання НД?
–М.П.: Такою, по суті, була концепція його творця Кормоша. Коли будувався НД, то встановлено, що комерційні приміщення даватимуть певний прибуток для утримання його неприбуткової культурної діяльності. Цей принцип залишився актуальним і до сьогодні. Але для того, щоб усе почало працювати, спершу треба зробити ремонт.
–А.К.: Якщо говорити про функціональність, то у підвалі може бути як гастроном, так і ґалерея, бо є такі ідеї. Перший поверх має бути доступним для всіх жителів міста, гостей. На останньому поверсі відбуватиметься наша культурна діяльність, міжнародне співробітництво. Коли говорити про фінансове забезпечення функціонування будинку, то ідея надалі є такою, щоб він “сам себе” утримував. Отже те, що працюватиме в підвалі і на першому поверсі, має “годувати” будинок та фінансувати його культурну діяльність.
Українці в Польщі, певно, ще не стояли перед таким викликом…
–М.П.: Я б ризикував сказати, що у фінансовому чи організаційному плані це буде найбільший виклик від моменту спорудження НД.
–А.К.: Але скажу, як контрарґумент, що з фінансового боку для наших людей не мусить це бути найбільший фінансовий виклик. Радше організаційний. Коли подивимося на діяльність Великого оркестру святкової допомоги (пол. WOŚP), то його найбільшим козирем є те, що він гуртує велику кількість людей задля однієї мети. Якщо кожен із нас – кому, очевидно, потрібний НД, – щоденно відкладе три ґроші, то за місяць збере злотий. А якщо нас, українців, у попередньому переписі населення було біля 30 тис., то загалом це дає 30 тис. злотих на місяць, а за рік – 360 тис. Виявляється, три ґроші щоденно – небагато, але загалом: сам бачиш… Отже, спільно ми всі можемо відбудувати НД. Думаю, найбільший виклик для нас – це усвідомлення, що нас не так мало.
–М.П.: А також усвідомлення того, що кожен з цих трьох символічних ґрошів рахується, бо нас тисячі – а це принесе бажаний позитивний результат.
“Наше слово” №3, 15 січня 2012 року {moscomment}
