Фактичний стан
ОУП 4 травня 2007 р. склало до Інституту національної пам’яті – Комісії розслідування злочинів щодо польського народу (далі ІНП)¹ повідомлення про можливість скоєння численних злочинів, у тому числі комуністичного злочину, злочину проти людськості, перевищення повноважень Президією Ради Міністрів, протиправного позбавлення волі та інших.

Коментар
З огляду на лаконічне (в кількох реченнях) умотивування прийнятого рішення, важко віднестися до нього по суті справи. Як основу для відмови прийняття на розгляд скарги “Об’єднання українців у Польщі проти Польщі” подано, що не були виконані критерії, визначені в ст. 34 і 35 Конвенції. Щоб скарга могла бути допущена до розгляду, мусить виконати кілька умов:
1. Скаргу може внести особа, група осіб або неурядова організація (+)
2. Скарга може тільки стосуватися порушення одного або більше прав, гарантованих ЄСПЛ або котримсь з її додаткових протоколів (+)
3. Порушення права мала би допуститися публічна влада держави – сторони (-)
4. Перед внесенням скарги до Суду мусять бути вичерпані місцеві правові засоби (+)
5. Петиція повинна бути внесена до Суду протягом 6 місяців від видачі остаточного місцевого рішення у справі (+)
6. Скарга не може бути анонімна (+) Після проведення аналізу вказаних вище записів слід визнати, що Суд визнав скаргу недопустимою з огляду на те, що Конвенція була ратифікована Польщею щойно 19 січня 1993 р. А це означає, що від того дня набрала чинності щодо Польщі. Від 17 жовтня 1997 р., коли набрала чинності нова Конституція, Конвенція разом з додатковими протоколами, як ратифікована міжнародна угода, діє також у місцевому законодавчому порядку і то, як і Конституція, має застосування безпосередньо і в порядку першості перед звичайними місцевими законами.³ Застосовується принцип, що держава відповідає не тільки за дії занедбання) уряду, але та кож судів, парламенту, територіальних органів самоврядування і іншої публічної влади, проте, якщо вони сталися (не раніше) від дати, визначеної в декларації уряду про визнання права громадян держави вносити скарги до Суду.

1) Діє на основі закону від 18 грудня 1998 р. про Інститут національної пам’яті – Комісію розслідування злочинів щодо польського народу. Є частиною Прокуратури Республіки Польща, її очолює Генеральний Прокурор Міністр Юстиції.
Головну комісію очолює Директор Головної комісії, який є водночас заступником Генерального прокурора, що керує всіма прокурорами, які працюють в Головній і Відділових комісіях. Головна комісія розслідування злочинів щодо польського народу реалізує разом з одинадцятьма Відділовими комісіями розслідування злочинів щодо польського народу у всій країні прокурорські слідчі функції в справах про злочини, вчинені щодо осіб польської національності або польських громадян інших національностей у період від 1 вересня 1939 р. до 31 липня 1991 р., про які йдеться в ст. 1 закону про Інститут національної пам’яті, тобто нацистські злочини, комуністичні злочини та інші, що є злочинами проти миру, людськості або злочинами воєнними. Джерело http://www.ipn.gov.pl
2) Карний кодекс з коментарем, Львів 1932, ст. 392-393, тепер так само вважає зокрема А. Марек, Карний кодекс. Коментар, Варшава, 2007, ст. 437-438.
3) ст. 91 пар. 1 і 2 у зв. зі ст. 241 пар. 1 Конституції з 1997 р. Раніше місце Конвенції в польському законодавстві не було визначене однозначно. Однак вже 1990 р. польські суди почали різною мірою брати до уваги рішення Конвенції, а тим більше після її ратифікації 1993 р. і Додаткових протоколів, див. напр. рішення Верховного Суду від 11 січня 1995 р. нр. ІІІ ARN 75/94, рішення Верховного Суду від 29 липня 1997 нр. II KKN 313/97.