Освітні вреґулювання говорять про те, що кожна дитина, яка не є громадянином Польщі, без огляду на свій юридичний статус повинна навчатися в школі на таких самих принципах, що і польські ровесники. Обов’язкове навчання охоплює початкову школу та гімназію і стосується людей до 18 року життя. Згідно з законом про систему освіти, школа не може вимагати від іноземця оплати за навчання, якщо цього самого не вимагає від польського учня. Не може також відмовити в прийнятті до школи, але якщо організує для польських учнів екзамени, то складати їх мусять також учні-іноземці. Іноземці мають право на навчання та опіку в польських публічних садочках. Умови прийняття – такі самі, як для польських малят, отже набір відбувається, зокрема, у рамках доступних квот. Батьки-іноземці можуть посилати дітей і до приватних садочків, але тут уже вимоги та правила набору встановлює керівництво – оплати, межі квот тощо.
Якщо йдеться про понадгімназійні публічні школи, то іноземні й польські учні мають теж рівні права. Навчання надалі залишається безплатним і триває до закінчення 18 року життя або освіти у школі. Польська школа допомагає долати мовні бар’єри. Освітній закон ґарантує іноземцям право на додаткове й безкоштовне вивчення польської мови. За такі уроки відповідає ґміна, на території якої живе даний учень. Якщо охочих є кількох, то проводяться додаткові уроки, а якщо учнів-іноземців буде більше ніж 15, то провідний орган може організувати спеціальний підготовчий курс. Згідно з уреґулюваннями, мінімум для додаткового вивчення польської мови – це дві години на тиждень. Якщо є потреба, то директор школи зобов’язаний працевлаштувати асистента вчителя, який володіє мовою іноземця. Така допомога може надаватися упродовж 12 місяців. Так само протягом одного року учень-іноземець може користуватися додатковими заняттями, які допомагають наздогнати програмну різницю.
Іноземці в польській школі – це не лише формальний виклик, але в деяких випадках і порятунок. Усе тому, що тепер низка навчальних установ змагається з постійним зменшенням кількості учнів, а система побудована так, що кошти на навчання з державного бюджету виділяються на конкретну дитину. Учнями з закордону зацікавлені теж українські школи Польщі, що підтверджує, зокрема, директор Комплексу шкіл з українською мовою навчання в Ґурові-Ілавецькому Мирослав Олійник. Там громадяни України вже давно поповнюють учнівські ряди – нині таких осіб є 15. Школа, за словами директора, хоче відкритися також на українську діаспору зі сусідньої Калінінградської області Росії. Додатковий поштовх – це введення невдовзі з цим реґіоном малого прикордонного руху. М. Олійник відзначає, що набір відбувається у червні, проте своїм рішенням директор може прийняти учня в будь-який момент. Для цього потрібна заява і свідоцтво з останнього класу, але не вимагається нострифікація. Для проживання в гуртожитку потрібне свідоцтво про народження, вреґульований статус перебування в Польщі та медичне страхування. Директор наголошує, що не помічає, щоб учні з України мали якісь більші проблеми з оволодінням польською мовою:
– Звичайно, це залежить від особистих здібностей, але року достатньо для вивчення державної мови. Досі не було жодного випадку, щоб якийсь учень з України не склав польської на атестат зрілості, – наголошує М. Олійник. Крім того, директор відзначає, що в гуртожитку учні з України мають свого додаткового опікуна. Він допомагає розв’язувати проблеми, у нього батьки можуть залишити гроші, які потім, згідно з дорученням, виділятимуться даному учневі:
– З огляду на відстань, ці учні рідко виїжджають додому. Тому у вихідні часто організовуємо їм туристичні поїздки чи похід у кіно або театр, – говорить директор про додаткову опіку.
В гуртожитку можна використовувати свої комп’ютери, є безкоштовний доступ до мережі Інтернет. Про умови навчання й проживання в гуртожитку можна дізнатися телефоном або за допомогою всесвітньої мережі. Звичайно, можна також домовитися на особисту зустріч.
Користей від спільного навчання українців з закордону та представників національної меншини Польщі директор М. Олійник бачить багато. Учні з України легше інтеґруються, їм не погрожує відчуженість. Навчаючись у Польщі, мають нагоду ознайомитися з функціонуванням держави в рамках Європейського Союзу. Такий досвід, в оцінці М. Олійника, напевно є безцінним, як і те, що учні з Польщі завдяки своїм колеґам з закордону можуть зустрітися з натуральними носіями української мови та безпосередньо від них почути про життя в Україні. І для одних, і для других, як підсумовує директор ґурово-ілавецької школи, оволодіння в процесі навчання східними та західними мовами відкриває двері до всієї Європи – а з тим і до професійних та приватних успіхів.

“Наше слово” №13, 25 березня 2012 року {moscomment}