Ярослав Присташ ■ УКРАЇНА ■ 2011-07-15
Польща від 1 липня на півроку стала головувати в Раді ЄС. Півроку – це, як здається, не такий довгий період, щоб виразно закарбувати свою роль як члена ЄС. Проте польське головування не починається з нуля. Це продовження політики попередніх голів держав і визначення головних довготермінових і короткотермінових напрямків. Поки Польща стала першим грачем у ЄС на півроку, вона провела консультації з найважливішими членами, попередніми державами, які головували, та майбутніми головами-державами в Раді ЄС.
Для нас найважливішою є інтеґрація України в європейські структури. Головування (зване президентством) Польщі виникло в не дуже сприятливий час для України – якщо подивитися на зовнішню політику. ЄС більше уваги присвячує Північній Африці, як гарячій точці. Цей реґіон належить до Європейської політики сусідства. Хоч, на відміну від України, Марокко, Туніс чи Єгипет не стараються бути членами ЄС, то їхнє стратегічне значення годі переоцінити, особливо коли ідеться про енергетичну сировину та санітарний кордон від радикального ісламу. З цим пов’язана друга, внутрішня, проблема – біженців і прозорості кордонів у рамках Шенґенського договору. Тоді, коли Україна веде переговори з ЄС про спрощення візового режиму і вже знаходиться на високому етапі, то, можливо, що й скасування віз, деякі держави вводять на своїх кордонах контроль… До цих проблем доходить економія, а саме захист євросоюзної валюти – євро, внаслідок глибокої фінансової кризи у Греції. Як тоді бути Україні в такій ситуації? Як тоді бути Польщі?..
Здається, Варшава якимсь чином підготувалася заздалегідь. Далеко до польського головування, Польща і Швеція розробили план інтенсифікації співробітництва і допомоги східноєвропейським державам у введенні євросоюзних стандартів. Це сталося 2008 р. і звалося Східним партнерством (СП). 2009 р. план прийняла Рада ЄС. Від того часу минуло два роки. Щоб СП функціонувало як слід, створено Комплексну програму інституційної розбудови. На основі цього, враховуючи потреби кожної держави, аналізується ефективність адміністрації і створюється механізми, щоб допомога СП не пішла у свисток або кишеню службовців. Цим самим чиновники вчаться європейських стандартів і змінюють своє ставлення до ЄС. Польща, при нагоді, хоче дати новий поштовх до реалізації СП. За СП криється ряд конкретних дій. Це т.зв. тематичні платформи. […]тематичні платформи. Їх чотири:
1 – демократія, належне врядування і стабільність;
2 – економічна інтеґрація та зближення з політиками ЄС;
3 – безпека енергопостачання;
4 – міжлюдські контакти.
У платформі “Демократія, належне врядування і стабільність” ідеться про права людини, справедливість, свободу і безпеку, тобто про реформу публічної адміністрації, реформу юстиції, боротьбу з корупцією, введення інтеґрованої системи контролю кордонів, систему захисту від стихійних і спричинених людиною лих. “Економічна інтеґрація та зближення з політиками ЄС” має за завдання створення однорідного торговельного законодавства, захист довкілля, підтримку малих і середніх підприємств. Платформа “Безпека енергопостачання” займається диверсифікацією постачання, енергозбереженням, гармонізацією енергетичних систем. “Міжлюдські контакти” займаються науковим обміном, молодіжними програмами, міжкультурним діалогом і спів працею в культурі та розвитком інформаційного суспільства.
На початку липня 2011 р. Польща організувала у Варшаві конференцію про Східне партнерство, де головною темою була четверта платформа. Мобільність людей – це не тільки візовий режим, це також відповідні програми для науковців, студентів, шкіл, митців тощо. Це також мережа контактів, ділове спілкування в Інтернеті. До цього залучено програми, які діють вже в ЄС, наприклад, навчальні – “ERASMUS MUNDUS”, наукові – “TEMPUS”, “MARIE CURIE”.
Крім вище вказаних проблем, Польща може мати успіх під час свого головування. Цього року Хорватія підпише договір про приєднання до ЄС. Фактичним членом ЄС має стати до 1 липня 2013 р., якщо всі члени співтовариства не будуть проти. Коли йдеться про Україну, схоже, під час польського президентства Київ підпише договір про асоціацію з ЄС. Це дасть можливість вести безмитну торгівлю між сторонами. Ідуть також переговори про зону вільної торгівлі. ЄС тут чомусь боїться українського села та сільської продукції і хоче вилучити земельні плоди з цієї зони.
Наближення України з ЄС, звичайно, не подобається Росії, яка шантажує Україну ціною газу. Якщо Росія підвищить ціну газу, то розв’яже руки Україні стосовно російського флоту в Криму. Адже ціна газу безпосередньо пов’язана зі строком перебування російських моряків у Севастополі. Зірвавши угоду про Чорноморський флот з Україною, Москва іде на пряме загострення відносин. Росія грозить, що зменшить транзит газу на 20%, адже незабаром буде готовий газопровід “Норд стрім” (укр. “Північний потік”)… Якщо морквина у формі митного союзу з Росією, Білорусією, Казахстаном Україні не смакує, то Росія сподівається, газовий кийок провчить Україну і Київ стане до ряду.
Рішення залишається по українській стороні, незалежно від позиції Росії та ЄС. Польща добре усвідомлює свою роль як експерта зі східної політики. Тому Східна Європа стала одним з найважливіших пріоритетів у польському головуванні. Україна має неповторний шанс максимально використати можливості й атмосферу в ЄС. Раз, після Пома ранчевої революції, Україна проґавила свій шанс. Наступною державою, яка прихильно дивитиметься на Україну, за кілька років буде Литва. А Польща знов головуватиме за… 15 років. Так що, сподіваймося на зрілість Києва.
“Наше слово” №29, 17 липня 2011 року {moscomment}
