Ірина Любінецька ■ УКРАЇНА-ПОЛЬЩА ■ 2009-07-30
Протягом віків бібліотеки були скарбницями культури. Польські та українські бібліотечні фонди в силу історичних обставин (війни, зміни кордонів) переміщувалися та розпорошувалися.
Сьогодні найвідоміші польські наукові бібліотеки: варшавська Національна бібліотека, вроцлавська бібліотека Національного закладу ім. Оссолінських та краківська Яґелонська бібліотека, активно розвивають співпрацю з Україною.
Перед веде варшавська НБ, яка співпрацює з ведучими українськими закладами, зокрема з київською Національною бібліотекою ім. В. Вернадського, Львівською національною науковою бібліотекою ім. В. Стефаника та Науковою бібліотекою Львівського національного університету ім. І. Франка. Українська сторона, зрозуміло, зацікавлена передусім, українікою в польських книгосховищах. У НБ зберігається частина фондів бібліотеки Наукового товариства ім. Т. Шевченка (НТШ). Ці фонди, вивезені німцями зі Львова 1944 р., віднайдені після війни в Аделіні (Нижня Сілезія), потрапили 1946 р. до НБ у Варшаві. Також фонди бібліотеки Греко-католицької капітули в Перемишлі, після ліквідації єпископства 1946 р. опинилися в НБ (опрацьовано інвентар рукописів).
Польська сторона зацікавлена полонікою, зокрема історичними збірками українських бібліотек. Замкова колекція бібліотеки Станіслава Августа Понятовського зберігається в НБ України. Частина фондів “Оссолінеуму” залишилася у Львові (зокрема величезна збірка польської періодики XIX-XX століть). Вроцлавський “Оссолінеум” 2003 р. отримав можливість необмеженого доступу до фондів, які зберігаються в Бібліотеці ім. В. Стефаника (довоєнний “Оссолінеум”), включно з можливістю їх копіювання (скани і мікрофільми). 2006 р. відкрито у Львові представництво вроцлавського Наукового закладу ім. Оссолінських. Працівник “Оссолінеуму” бере участь у копіюванні львівських фондів, сиґналізує стан фондів та потребу в їх консервації. Яґелонська бібліотека надала допомогу українським бібліотекам у сфері консервації фондів (декислотизація книжок і документів). Співпрацюючи на засаді паритету, бібліотеки проводять роботу з реєстрації, опрацювання та інформації щодо полоніки та україніки у фондах польських і українських бібліотек. Бібліотеки та університетські осередки досліджують історичні фонди, організовують міжнародні конференції. Інститут бібліотекознавства Педагогічної академії в Кракові ініціював наукові конференції, які відбуваються що другий рік. Цього року ювілейна X Міжнародна наукова конференція Краків -Львів “Книжки, часописи, бібліотеки XIX i XX століть” відбудеться восени у Львові і зацікавлення нею вже велике. Цю наукову зустріч краків’яни організовують спільно з Кафедрою бібліотекознавства і бібліографії Львівського національного університету ім. І. Франка. Українська сторона, зрозуміло, зацікавлена передусім, українікою в польських книгосховищах. У НБ зберігається частина фондів бібліотеки Наукового товариства ім. Т. Шевченка (НТШ). Ці фонди, вивезені німцями зі Львова 1944 р., віднайдені після війни в Аделіні (Нижня Сілезія), потрапили 1946 р. до НБ у Варшаві. Також фонди бібліотеки Греко-католицької капітули в Перемишлі, після ліквідації єпископства 1946 р. опинилися в НБ (опрацьовано інвентар рукописів).
Польська сторона зацікавлена полонікою, зокрема історичними збірками українських бібліотек. Замкова колекція бібліотеки Станіслава Августа Понятовського зберігається в НБ України. Частина фондів “Оссолінеуму” залишилася у Львові (зокрема величезна збірка польської періодики XIX-XX століть). Вроцлавський “Оссолінеум” 2003 р. отримав можливість необмеженого доступу до фондів, які зберігаються в Бібліотеці ім. В. Стефаника (довоєнний “Оссолінеум”), включно з можливістю їх копіювання (скани і мікрофільми). 2006 р. відкрито у Львові представництво вроцлавського Наукового закладу ім. Оссолінських. Працівник “Оссолінеуму” бере участь у копіюванні львівських фондів, сиґналізує стан фондів та потребу в їх консервації. Яґелонська бібліотека надала допомогу українським бібліотекам у сфері консервації фондів (декислотизація книжок і документів). Співпрацюючи на засаді паритету, бібліотеки проводять роботу з реєстрації, опрацювання та інформації щодо полоніки та україніки у фондах польських і українських бібліотек. Бібліотеки та університетські осередки досліджують історичні фонди, організовують міжнародні конференції. Інститут бібліотекознавства Педагогічної академії в Кракові ініціював наукові конференції, які відбуваються що другий рік. Цього року ювілейна X Міжнародна наукова конференція Краків- Львів “Книжки, часописи, бібліотеки XIX i XX століть” відбудеться восени у Львові і зацікавлення нею вже велике. Цю наукову зустріч краків’яни організовують спільно з Кафедрою бібліотекознавства і бібліографії Львівського національного університету ім. І. Франка.
Проте не лише наукові бібліотеки беруть участь у спільних польсько-українських проектах. Міська громадська бібліотека в Сяноці зреалізувала проект “Спільна культурна спадщина – кордон не мусить ділити”. У його рамках бібліотека опублікувала “Матеріали до історії Підкарпаття у Львові та україніка на Підкарпатті”. Сянічани підготували каталог україніки, яка знаходиться у фондах сяніцьких музеїв. Міська бібліотека в Сяноці встановила тісну співпрацю також із львівською бібліотекою ім. Стефаника. У березні ц.р. українські бібліотекарі зацікавилися фондами Товариства “Лемківщина”. Львівські бібліотекарі підготовляють бібліографію українських друків з 1918-1939 рр. Зараз обидві бібліотеки реалізують проект “Цифрова бібліотека Лемківщини”. Мета проекту – створити платформу й інтернет -читальні Лемківщини на основі розпорошених фондів у польських та українських бібліотеках. У планах – виконання майже 20 тисяч цифрових копій, завдяки чому можна буде переглядати бази та робити копії. Цифрові бібліотеки дають нові можливості – доступ до фондів за посередництвом інтернету. Збережені на цифрових носіях не лише книжки й часописи, але й безцінні стародруки, карти, фотографії та документи, до яких можливий буде необмежений доступ, скрізь і завжди, це не фікція, але реальність. Це справжня революція в бібліотечній справі.
Уваги заслуговує науково -видавнича діяльність польських і українських бібліотек. Вони організовують виставки, симпозіуми, лекції, зустрічі з читачами, промують письменство та культуру обох націй. Добре, що бібліотеки і бібліотекарі відкриваються “на себе”. Важливо також, щоб співпраця проходила в дусі діалогу й партнерства, взаємної турботи і зрозуміння. Пам’ятки письменства – національну спадщину обох народів слід зберегти для наступних поколінь. Сподіваємося, що польсько-українська співпраця в цій галузі буде надалі розвиватися і що не буде проблем з фінансовим забезпеченням їхньої реалізації (фінансовий бар’єр не раз заважав проведенню спільних проектів). Тоді всі цим скористаємося.
УСІХ, ХТО МАЄ ІНФОРМАЦІЇ
про українські бібліотеки, які функціонували до акції “Вісла”, просимо надсилати дані про їхнє місцезнаходження, власника (приватна особа, школа, парафія), обсяг збірок і подальшу їхню долю після 1947 р. Просимо писати на е пошту: irelub@wp.pl
або на адресу редакції “НС”.
“Наше слово” №31, 2 серпня 2009 року {moscomment}
