Євгенія Сохацька, м. Кам’янець-Подільський ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №24, 2014-06-15

Studia polsko-ukraińskie, t. 1, Uniwersytet Warszawski, Warszawa 2014, 271 s.

Цікавим звітом з діяльності вишів у новітній час є видання наукових збірників. Зазвичай, є вони плодом діяльності створених там наукових центрів, експериментальних лабораторій. Такі видання є свідченням пульсації наукової думки, не реґламентованої циркулярами зверху та позбавленої зайвої цензури.
До числа нових паростків вільної науки можна віднести випуск збірника «Польсько-українські студії» (Варшава, 2014 р.), підготовленого Експериментальною літературознавчою лабораторією, яка функціонує на факультеті прикладної лінгвістики Варшавського університету з 2013 р. Збірник вийшов під редакцією доктора філологічних наук, професора Валентини Соболь.
Основні автори збірника – відомі вчені Польщі та України: Стефан Козак, Тереза Хинчевська-Геннель, Микола Сулима, Микола Жулинський, Лариса Вахніна, Леся Мушкетик, Валентина Соболь, Данута Сосновська, Раїса Мовчан, Мирослав та Леся Трофимуки, а також молоді талановиті дослідники – Людмила Шевченко-Савчинська, Ярослав Мишанич, Анна Коженьовська-Бігун та ін.
Характерною прикметою збірника є вдала актуалізація наукового матеріалу. Наскрізним його стержнем є пошанування Тараса Шевченка, зокрема, його ювілею. У першому розділі збірника «До 200-ліття Тараса Шевченка» вміщені статті, присвячені малознаним аспектам творчості Т. Шевченка (автори С. Козак, М. Жулинський, В. Соболь, Л. Вахніна і Л. Мушкетик).
Наступний розділ, «Ювілей наукового товариства імені Тараса Шевченка», містить статті Леоніда Рудницького, пана Гелея і Володимира Білецького, які висвітлюють діяльність Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Ця наукова інституція – прообраз першої Академії наук України, яка 2013 р. відзначала 140-річчя своєї діяльності.
Наступний розділ – «Ad fontes» («До джерел») – подає матеріал і ті джерела, з яких, так би мовити, виріс Т. Шевченко. Йдеться про «Історію русів», козацькі літописи XVII–XVIII століть та інші давньоукраїнські пам’ятки.

Заслуговує похвали такий аспект, як пошанування своїх попередників, відомих медієвістів. Глибоко змістовними є статті М. Сулими про Олексу Мишанича (с. 197–203) і Р. Мовчан про Валерія Шевчука (с. 215–225).
Завершує збірник традиційна для наукових випусків рубрика «Звіти. Рецензії». Любов Владиченко рецензує працю С. Козака «Шевченкознавчі та порівняльні студії. Статті. Розвідки. Лекції» (Київ, 2012 р.). В. Соболь подає інформацію про ХV Міжнародний з’їзд славістів, організований у столиці Білорусі Мінську 20–27 серпня 2013 р. (с. 254–257).
Збірник вийшов ошатним, добре структурованим, гарним офсетним друком.
Бажано, щоб до статей подавалися фотографії авторів, це сприяло б тіснішій комунікації науковців. У списку «Наші автори» нема відомості про місце проживання та праці авторів.
Безперечно, збірник став помітним явищем у науковому інформаційному просторі.
Бажаємо, щоб науковий і головний редактор В. Соболь розширила коло автури, звернула увагу на інші реґіони України і Польщі, а не лише на Варшаву і Київ.
Немає сумніву, що такого типу видання збагачують нашу наукову практику, сприяють консолідації слов’янського світу. ■

Відомості про автора:
Сохацька Євгенія Іванівна – професор кафедри історії української літератури та компаративістики Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, керівник Центру огієнкознавства університету, кандидат філологічних наук, доцент, почесний голова Всеукраїнського товариства Івана Огієнка, лауреат Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка.

Поділитися: