(гс) ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ 2010-03-12
{mosimage}
“Лемківщина” № 4, зима 2009
Помітне останнім часом напруження в польсько-українських відносинах, пов’язане зі спільним історичним минулим, знаходить свій резонанс також далеко за океаном, бо саме цьому явищу присвячено чимало сторінок в останньому за минулий рік щоквартальнику “Лемківщина”, який видає в США Організація оборони Лемківщини.
Першим, хто в цьому номері вводить читача до складної проблематики, є Петро Грушка, який, наводячи приклади передач на польському державному телебаченні, ілюструє розміри істерії, викликаної польськими кресовими середовищами, та наводить приклади їхніх дій, виразно насичених антиукраїнським духом.
Черговий автор, Мирон Мицьо, колишній командир зв’язку та розвідки ОУН-УПА на Лемківщині, пригадує події, пов’язані зі знищенням польськими вандалами пам’ятника воїнам УПА на горі Хрищатій, та дає однозначну особисту оцінку цього акту: “Польські націонал-шовіністи розпочали нове польсько-українське протистояння, тим разом не на живих українцях, а на їх пам’ятниках і нагробниках”, – закінчує свій текст автор, раніше згадуючи також про свою пошану до справжніх польських патріотів, з якими він у 50-х рр. минулого століття, розділяючи спільну долю в’язнів “Ґулаґу”, організував акції протесту проти кривавої системи, запровадженої Сталіним.
У журналі поміщено також резолюції крайового з’їзду ООЛ (проведеного 7 листопада 2009 р.), одна з яких є зверненням до польського уряду. У зверненні організація домагається реабілітації українського населення Лемківщини та Закерзоння, скасування рішення комуністичної влади про проведення 1947 р. операції “Вісла”, повернення українцям церковного та громадського майна й засудження саботування навчання української мови у багатьох школах, зокрема на Лемківщині. З’їзд ООЛ засудив також прояви “лемківського сепаратизму і політичного русинства” як шкідливі для всього українського народу та звернувся до президента і Верховної Ради України “стати на захист прав української меншини у Польщі та визначити статус осіб, депортованих з українських земель у Польщі в 1944-46 рр.”
На щастя, життя, яке спирається на календар, дозволило редакторам заповнити шпальти значно приємнішою різдвяною тематикою, а також подіями з американського подвір’я, зокрема, ювілеєм сторіччя з дня народження видатного сина лемківської землі Богдана-Ігоря Антонича. З поміщених у журналі матеріалів видно, що постать цього видатного письменника обговорювали, починаючи від “круглих столів”, влаштованих Науковим товариством ім. Шевченка в Америці, до академій, організованих торонтським відділом Об’єднання
“Наше слово” №11, 14 березня 2010 року {moscomment}
