Записала А. В. ■ ПОГЛЯДИ ■ №11, 2013-03-17
о. митрат Стефан Батрух, парох храму Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ в Люблині, відомий діяч на ниві польсько-українського примирення
Cпільне звернення Римо-католицької та Греко-католицької церков до вірян з приводу 70-х роковин Волинської трагедії було б великим успіхом. Поки що в роботі над документом трапляються певні труднощі, однак я вірю, що вдасться опрацювати консенсус та досягти компромісу. Те, що сказав під час Конференції єпископства Польщі представник Римо-католицької церкви в Україні львівський митрополит Мечислав Мокшицький – це лише думка кількох римо-католицьких єпископів. А точніше – екстремального радикального кола, з яким пов’язаний згаданий митрополит (висловлювання митрополита М. Мокшицького читайте у «Пульсі України» – ред.). Значна частина єпископів не погоджується з думкою митрополита М. Мокшицього, що пропозиції УГКЦ, мовляв, неможливо прийняти.
Думаю, згадана заява має дуже емоційний і провокаційний характер та є передчасною, оскільки сторони не підготовлені належним чином до того, щоб зробити спільне більш детальне звернення. Про це можна почути у Церкві як з польського, так і українського боку. Тому мені важко сказати, чому так сталося. Можливо, митрополит М. Мокшицький, висловлюючи свою думку, хоче ще більше заохотити до розмов і діалогу, щоб сісти і попри всі розбіжності все-таки знайти консенсус? Хочу в це вірити, хоча спроба виявилася дуже невдалою. Бо важко мені уявити, що митрополит М. Мокшицький мав бажання зірвати розмови і звести їх нанівець.
Я не впевнений також в тому, що Римо-католицька церква в Польщі поділяє думку митрополита М. Мокшицького. Коли читаю послання, яке з цього приводу зроблене 2005 р., тобто всього 8 років тому, а підписане Синодом Української греко-католицької церкви та Єпископством Римо-католицької церкви, то там таких формулювань, яких вимагає митрополит М. Мокшицький, немає, а все-таки сторони зуміли досягти згоди. Тому вважаю, що навіть польське єпископство не поділяє критичних і провокаційних зауважень з боку митрополита М. Мокшицького.
Пам’ятаймо, що це – одна з перших спроб прийняття спільної заяви між Греко–католицькою та Римо-католицькою церквами в Україні, тому й натрапляє на труднощі. А вони виникають, бо ця тема непроста. Проблема й у тому, що Польща має значно більше інформації про події на Волині 1943 р., оскільки за останні роки тут з’явилася велика кількість досліджень. Однак не всі вони були піддані критичній науковій оцінці. Натомість в Україні досліджень цієї теми непропорційно менше і тому багато хто не знає, що так насправді відбулося на Волині. Це стосується й греко-католицького середовища, а причиною такого стану справ є дуже слабке знання про ці події, оскільки Греко-католицька церква на Волині була насильно ліквідована царською владою в середині XIX ст. і від того часу практично там не існує.
Одначе заява митрополита Мокшицького – це, на мою думку, голос, яким не треба нехтувати, бо жертви Волині насправді потребують наших молитов: як поляків, так і українців, греко- і римо-католиків, – усіх нас. Тому не змарнуймо можливості, яку маємо зараз, через 70 років, щоб пом’янути їх у наших церквах і заспівати їм «вічная пам’ять».
Коментарі
ВОЛИНСЬКА ТРАГЕДІЯ – важливо знати український погляд на події того періоду.
Варто відкрити правду про колаборацію поляків з німецькою владою та НКВД у період 1943-1944 років.
Про це та інше фільм “ЛУКАВЕ ЛЮДОБУЙСТВО” (телевізійна версія) –
https://www.youtube.com/watch?v=JaN0zJoo_OA
Фільм – це заклик до відміни скандального польського закону про “геноцид” та важлива передумова до початку правдивого висвітлення подій на Волині з боку двох країн.