Олеся Ґераль ■ ПОДІЇ ■ №33, 2014-08-17
З нагоди 10-ї річниці освячення церкви Святого Володимира Великого у Березні неподалік Холма відбулася традиційна зустріч теперішніх і колишніх мешканців села. Організатори заходу – православна парафія Св. ап. Іоана Богослова в Холмі та Холмський відділ Українського товариства (УТ) – назвали зустріч «смакуванням спадщини», адже для багатьох гостей перебування тут є справжньою духовною учтою та безграничних спогадів.
Уродженці Березна, котре вже стало цілком польським селом Дорогуської ґміни з населенням 1200 мешканців, намагаються реґулярно приїжджати на щорічну зустріч із колишніми родичами, сусідами, друзями, а місцем відвідування і духовного життя стала церква Св. Володимира Великого, яка належить до парафії Св. Іоана Богослова в Холмі. Її збудовано на території давнього православного цвинтаря неподалік села. На початку 2001 р. українська родина цього села Анна та Станіслав Ковальські з сином Владиславом заініціювали будову цієї каплиці. Родина взяла на себе організаційний і фінансовий тягар всієї справи, допомагали теж отці та парафіяни церкви у Холмі, а також мешканці Березна. Консекрація новозбудованої церкви, яку здійснив Люблинський і Холмський високопреосвященнійший архиєпископ Авель, відбулася 8 серпня 2004 р. У церкві є дев’ять ікон, які закупили віряни, та іконостас, виконаний у Ковелі.
Власне у цій святині службою розпочинаються щорічні зустрічі березнян і гостей села. Божественну літургію очолив холмський благочинний о. митр. прот. Іван Лукашук, який у своїй проповіді наголосив, що «перебуваючи сьогодні на урочистостях свята рівноапостольного княза Володимира Великого, бачимо, яким важливим є духовне прозріння в нашому житті, це, передусім, бачення власних недоліків, треба змінювати себе, навколо себе і світ. Цього дня нам треба роздумувати над словами апостольства і просвіщення». У церковних урочистостях взяли участь о. прот. Іван Кот з Грубешева, о. прот. Адам Веремієвич з холмської православної парафії та о. Ярослав Щур з Пулав.
Після спільної молитви гості зібралися біля вогнища на концерті української музики в Центрі екологічної освіти Комплексу заповідників Полісся в Березні. Приїхала велика група вихідців села з Києва, Львова, Ковеля, Перемишля, північних воєвідств Польщі. До Другої світової війни в Березні жили майже виключно православні українці. Частину з них депортовано після війни до країн Радянського Союзу, а хто залишився, насильно був переселений в інші місця внаслідок Акції «Вісла» 1947 р.
«Спадщина – це не тільки те, що „смакуємо” зараз. Спадщина починається від часів заснування християнства. І віра наша, і духовність, і тотожність – це все спадщина, яка вже тисячу років присутня в Березні, хоча щоденно її побачити не можна. У свій час православну церкву зруйновано, а тепер збудована каплиця пригортає до себе всіх віруючих дітей з села та околиць. На щастя, приїздять колишні мешканці села і їх нащадки», – такими словами о. митр. прот. І. Лукашук відкрив художню програму зустрічі. Гостей вітав господар свята і мешканець села Владислав Ковальський. Хвилиною мовчання вшановано пам’ять українців, які нещодавно віддали своє життя за волю України на фронті. Голова УТ д-р Григорій Купріянович зауважив, що «вже черговий раз збираємося в Березні на незвичайному святі та в незвичайний момент, бо це єдине таке свято на всій Холмщині, де культурна спадщина цієї землі є в центрі нашої уваги. Саме тому це маленьке село Березно стало однією з центральних точок на Холмщині. […] Хочемо повернутися до джерел, хоча б у малій формі зберегти цю традицію і спадщину, яка тут була». Г. Купріянович нагадав також про 750-річчя з дня смерті князя Данила Романовича – володаря, який заснував місто Холм і Галицько-Волинську державу, зробив Холм столицею своєї держави. На сцені виступили діяч мистецтв України, оперний співак з Києва професор Микола Сікора та народний ансамбль «Але бабки» з Дорогуська.
Своїми спогадами та роздумами поділилися колишні мешканці Березна Ілля Босаковський та Надія Осташ з дому Босаковська. Їх батьків Лавріна Антоновича Босаковського і Віру Степанівну Босаковську, як і більшість мешканців села, на відкритих платформах депортували 1945 р. в Україну. Усю сім’ю привезли спочатку в с. Смоляну Запорізької області, а потім у м. Дубно Рівненської області. Тут Ілля Лаврентійович ходив до школи, згодом закінчив Львівський політехнічний інститут, працював на Луганській електростанції, Чорнобильській атомній електростанції. Тепер він займається громадською діяльністю, адже І. Босаковський – заступник голови Київського товариства «Холмщина», а також заступник голови товариства ветеранів-чорнобильців. Нині живе у Києві. Молодша сестра Н. Осташ зараз живе у Львові, але добре пам’ятає своє дитинство у Березні. У сільській школі навіть створено музей села, де на світлинах можна побачити, як виглядали мешканці, будинки, як березняни працювали і відпочивали. Досі в Березні стоїть мамина хата Босаковських, у якій зараз живуть інші люди. Татову хату спалили ще під час першої депортації російські війська. Зараз у селі залишилася тільки далека родина зі сторони маминої бабусі. Тоді, далекого 1945 р., сім’я отримала офіційного листа від влади, в якому описано, хто, в якому віці і куди «евакуюється». Цей лист досі зберігається в родині. У Запорізькій області не було де жити, ані що їсти. Корову відразу забрали в колгосп. Ми почали пробувати різними способами повертатися назад, і, таким чином, по-одному родина переїхала на Рівненщину. Спочатку протягом року ми шукали житла і знайшли хату українців. Потім батьки почали працювати, а ми – ходити до школи, пізніше здобули вищу освіту. Н. Осташ працювала в Інституті суспільних наук Академії наук України у Львові. Уже 10 років вона приїздить на зустріч з рідним селом і знайомими до Березна, яке позитивно змінюється. ■
