Ігор Ісаєв ■ ПОДІЇ ■ 2010-10-15

{mosimage}

Першою ластівкою потепління став візит польського президента Броніслава Коморовського, який 25 вересня взяв участь у святкуваннях 10-річчя відкриття Цвинтаря жертв тоталітаризму в П’ятихатках біля Харкова. На цьому цвинтарі, де лежать тіла як польських офіцерів, так і українських жертв репресій 30-их рр., голову польської держави супроводжував український прем’єр Микола Азаров. На високому рівні представники двох держав домовилися, що в Биківні під Києвом, де також лежать жертви сталінського режиму обох народів, буде відкритий меморіал польських офіцерів, що стане четвертим такого роду місцем після Катині, Мєдного і П’ятихаток. М. Азаров підтримав цю пропозицію, пообіцявши, що профінансує меморіал українська сторона. “Увесь український народ поділяє біль братнього польського народу, – зазначив прем’єр, – ми пам’ятаємо про тих, кого замучили в сталінських таборах та на засланні”.
На ці слова голови українського уряду звернув увагу Дональд Туск під час зустрічі прем’єрів 30 вересня у Варшаві. “Наші відносини помітно пожвавилися, – наголосив Д. Туск. – Я глибоко сприйняв слова М. Азарова, що свідчили про відкритість та чутливість української сторони щодо важких фраґментів історії. Важливо, щоб і Україна, і Польща говорили про ці справи, а наші уряди – спільно діяли”. Однак основною метою зустрічей голів обох урядів стала підготовка країн до Євро- 2012. Д. Туск висловив задоволення, що чемпіонат відбудеться в обох країнах, а також подякував українській стороні за швидке вирішення питань, пов’язаних із Євро -2012. Під час зустрічі прем’єри обговорили також низку проблем, передусім, газові питання й питання євроінтеґрації України та лібералізації візового режиму для громадян України. М. Азаров пообіцяв Д. Тускові, що до кінця року український уряд розрахується з польськими інвесторами з заборгованості з відшкодування ПДВ, а починаючи з наступного року, як заявив М. Азаров, ПДВ повертатиметься автоматично. Нагадаю, що Україна протягом останніх двох років не відшкодовує ПДВ тим фірмам, які інвестують у країну. Якщо взяти до уваги бюджетні проблеми в Києві та те, що інвестиції найчастіше стосуються досить фінансоємних галузей, а також повірити заявам фірм, яким Україна заборгувала майже по мільйону євро, то припущу, що на виконання обіцянки М. Азарова знадобиться левова частка видатків українського бюджету (яких 2010 р. заплановано на бл. 400 млрд. грн.).У цей же день український прем’єр, якого супроводжувала численна урядова делеґація, зустрівся із Б. Коморовським. Вони обговорили перспективи співпраці в галузі енергетики та військової промисловості, а також прикордонного руху.Наступного дня, тобто 1 жовтня, Б. Коморовський зустрівся зі своїм колеґою В. Януковичем у Ялті. Офіційно президенти брали участь у форумі фонду “Yalta European Strategy”, проте негласною метою візиту польського президента було переконання української сторони поставляти Польщі російський газ. Знаючи, якою може бути реакція “Ґазпрому”, В. Янукович дипломатично запропонував у відповідь, щоб польські інвестори брали участь у модернізації української газотранспортної системи, а також запевнив, що Україна “справляється з поставками газу в Європу”. Отже, “на закуску” двом президентам залишилося обговорити традиційну тему євроінтеґрації України – тому в заявах двох президентів був помітний акцент на тому, що Україна прагне бути частиною ЄС. Водночас Б. Коморовський закликав Київ реформувати право та економіку України, привести їх у відповідність до європейських норм. Що, зрештою, Київ не гаючи часу і зробив: цього самого дня Конституційний Суд України визнав конституційну реформу 2004 р. такою, що була проведена не у відповідності з правом, унаслідок чого зросли повноваження В. Януковича. Пожвавили співпрацю й парламентарі: 7-8 жовтня відбулося засідання Асамблеї Сеймасу Литви, Сейму та Сенату Польщі та Верховної Ради України. Спікери Боґдан Борусевич, Ірина Дяґутєнє та Володимир Литвин обговорювали запропоновану головою Європарламенту Єжи Бузеком ініціативу створення Європейського енергетичного співтовариства і започаткування єдиного Аґентства з закупівель природного газу. Вочевидь, Польща шукає будь яких можливих важелів тиску на “Ґазпром”, у тому числі, міжнародних.
* * *
З наведеної бурхливої хроніки цих надій та ілюзій (зверну увагу: всього двотижневої) можна зробити два висновки: по перше, яскраву роль прохача у двосторонніх відносинах прийняла польська сторона. Про це свідчать теми, найчастіше порушувані під час зустрічей – енергетика та історична політика. Тему євроінтеґрації і віз для України, що теж з’являлася, київські політики з польськими партнерами обговорювали, як мені здалося, настільки мляво, що її українська влада вважає скоріше неодмінним атрибутом спілкування з Варшавою, аніж вартісною темою для переговорів із поляками. Українських політиків більше цікавлять польські інвестиції, на які офіційна Варшава великого впливу не має. І з цього випливає другий висновок: при нинішній розкладці сил польсько- українські відносини “оживлятимуться” лише тоді, коли українців буде термосити польська сторона. Тож епітет “стратегічні” прошу притримати до наступних холодів.

“Наше слово” №42, 17 жовтня 2010 року{moscomment}

Поділитися: