Наталя Кляшторна ■ КУЛЬТУРА ■ №22, 2014-06-01
Нещодавно друзі зі Львова запитали мене, чи чула я про Мелетія-Модеста Гриневецького, а також про його місце народження. На мій сором, про Гриневецького я знала дуже мало, а про його місце народження – взагалі нічого. Досліджуючи як нащадок літовищан це питання, відкрила для себе чимало нового.
Що насамперед варто знати про М.-М. Гриневецького? Ця особа увійшла до історії як церковний діяч, богослов та історик, джерелознавець, професор і ректор Львівського університету.
Михайло Возняк у розвідці «Наші університетські традиції у Львові» (1913) пише: «Модест Гриневецький, на світі Михайло, уродився 1758 р. 9 листопада в Лютовисках у Сяніччині, де його батько шляхтич Василь, був парохом». Літовищі (правильна назва, яка походить від місця випасу худоби влітку високо в горах – ред.) на той час належали до Сяніцького циркулу, і лише згодом – до Ліського повіту. Все було б набагато простіше, якби неподалік від Самбора не було села з такою ж назвою – Лютовиська. Цей населений пункт сьогодні лежить у межах України, отож українські історики місцем народження М. Гриневецького уважають саме ці Лютовиська (село належить до Старосамбірського району Львівщини).
Натомість в українській «Вікіпедії» місцем народження М. Гриневецького названо «Лютовиська на Лемківщині». Це дало підстави упорядникам путівника «Лемківськими місцями Львова» долучити монастир Св. Онуфрія у Львові, в якому похований Гриневецький, до «лемківських місць». Тепер туристам, які проходять маршрутом екскурсії по лемківських місцях, розповідають про великого лемка М. Гриневецького. Проте як Лютовиська старосамбірські, так і західніші Літовищі не належать до лемківського етнографічного ареалу. Та це вже тема для окремої розмови, а для нас тепер суттєво з’ясувати, в яких саме Лютовиськах народився М. Гриневецький.
Краєзнавці Старосамбірщини однозначно стверджують, що батьківщиною цієї видатної постаті є село саме в їхній околиці. Натомість джерела схиляють до думки, що батько майбутнього ректора вів душпастирську діяльність в іншому селі з такою ж назвою, але в Бескидах.
Переглядаючи шематизми, можна прийти до висновку, що в околицях Літовищ було більше парохів, які мали прізвище Гриневецький. Їхня служба припала на 20–30 рр. ХІХ ст. Імовірно, вони були братами. Парохом Літовищанської парафії 1828 р. значиться Атанасій Гриневецький. У 1828–1848 рр. парохом у Смільнику над Сяном був Семеон Гриневецький. Всього лише два роки – з 1836 до 1837 р. – в селі Дидьовій над Сяном служив Антоній Гриневецький. Не виключено, що всі вони були поповичами, дітьми пароха Василя Гриневецького, власне братами Модеста (в миру – Михайла). Пізніше це прізвище серед парохів тієї околиці не зустрічається. Серед місцевих бойків Гриневецьких також нема. Отже Гриневецькі прибули до Літовищ з іншої місцевості, і наразі не маємо жодних відомостей про те, що походили вони з Бойківщини чи Лемківщини, хіба що прізвище однозначно вказує на шляхетське походження.
Біографія Модеста Гриневецького вражає. Він навчався в Замойській академії та Львівській духовній семінарії. Вступив 1777 р. в монастир василіанського чину. Ще на студентській лаві написав фундаментальну працю «Філософське обґрунтування фізики» (1781). Вчителював у василіанських гімназіях Дрогобича та Лаврова на Старосамбірщині. Вивчав християнське богослов’я і філософію у 1784–1789 рр. у Відні, а пізніше – у Львові. Очолював кафедру латинської мови і догматики.
Як поборник міжслов’янських наукових взаємин, він підтримував наукові зв’язки та обмінювався науковою інформацією з Петром Лодієм, Максиміліяном Оссолінським, Петром Кеппеном, Зоряном Ходаковським. Від П. Лодія, відомого філософа, уродженця села Збой на Снинщині (нині – Словаччина), отримав для бібліотеки монастиря Cв. Онуфрія книги з історії, археології та філології.
Збирав та описував стародруки, скопіював напис на надгробній плиті першодрукаря Івана Федоровича, зберігши таким чином історичний вигляд пам’ятки. Він мав проблеми зі здоров’ям, і саме через це відмовився працювати в Краківському та Віденському університетах. З 1822 р. був ректором Львівського університету, протоігуменом василіанських монастирів у Галичині. Ще наприкінці ХVІІІ ст. підготував для теологів «Догматику» руською мовою, в університеті викладав рідною мовою і латиною. Був меценатом будівництва монастиря Св. Онуфрія, на яке віддавав усі свої прибутки.
М. Гриневецький упокоївся 1823 р. Він похований у монастирському саду поблизу церкви Св. Онуфрія у Львові. Цей монастир стоїть у районі «Підзамче» на вулиці Б. Хмельницького, 36 (раніше ця вулиця називалася Жовківською), на пагорбі в низовині Високого Замку.
Варто вшанувати пам’ять М. Гриневецького меморіальною таблицею також у Літовищах (тепер – Lutowiska), де він народився. Для цього насамперед слід з’ясувати місце осідку попівства у цьому містечку в середині ХVІІ ст. ■
