Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ 2011-01-19
{mosimage}
Зустріч представників православної громади Польщі з Предидентом РП та духовенство, очолюване митрополитом Савою, зустрілися 11 січня з президентом Броніславом Коморовським і його дружиною Анною. Новорічна зустріч відбувалася в Президентському палаці у Варшаві.
“Різноманітність збагачує нас усіх”, – наголосив Б. Коморовський, додаючи, що багатоконфесійність, багатомовність та багатокультурність – це спадщина з минулого Речі Посполитої.
Сьогодні, в оцінці президента, вона становить вартість, яку вносимо в інтеґраційні процеси Європи та світу – а в них мусить бути, як відзначав Б. Коморовський, місце на взаємну доброзичливість і пошану відмінності. Президент, складаючи гостям новорічні побажання, обіцяв чергові зустрічі, зокрема, на святій горі Грабарці та в інших важливих для православних християн місцях. У свою чергу, митрополит Сава, дякуючи за запрошення, звернув увагу, що православна громада сприймає зустріч як історичну подію: “породжує вона в нас й укріплює довіру до держави та найвищої її влади”, – говорив митрополит. Церковний ієрарх позитивно оцінив співробітництво з владою, польською Римо- католицькою церквою та іншими віросповіданнями, висловивши сподівання вирішення проблеми локалізації й будівництва православної святині у варшавському районі Урсинів. Митрополит Сава, коротко розповідаючи про історію Православної церкви в Польщі, пригадав внесок її вірних у боротьбу за незалежність держави, але також складні моменти спільного минулого, як- от нищення православних церков у країні чи депортаційну акцію “Вісла”. На закінчення гості подарували президентській парі копію ікони Божої Матері та заспівали кілька колядок.
Це була перша цього роду зустріч з Б. Коморовським, проте його попередник, покійний президент Лех Качинський також не забував про відносини з православною громадою і духовенством. У жовтні 2008 р., під час відзначень 70- ї річниці акції руйнування православних церков на Холмщині й Підляшші, Л. Качинський в офіційному листі написав, зокрема: “висловлюючи жаль за провини наших предків, прагнемо сьогодні особливо міцно підкреслити волю будувати державу, у якій рівноправність віровизнань є обов’язковою та безумовною нормою”.
В історії відносин президента з православними траплялися й менш приємні моменти. Цього ж 2008 р., але на кілька місяців раніше, – коли з робочим візитом у Польщі перебував тодішній президент України Віктор Ющенко, – у ході зустрічі обох президентів з українською громадою, на якій були, зокрема, представники православного та греко- католицького духовенства, перші почули себе ображеними. Тоді-бо член адміністрації Л. Качинського, представляючи гостей, назвав імена лише греко- католицьких ієрархів, оминаючи владик Православної церкви, які на знак протесту покинули зал. Після інциденту президентська адміністрація “висловила жаль”, проте владик не перепросили. Православний архієпископ Авель, який очолював делеґацію, зазначив тоді, що ситуація була створена свідомо: тим більше, що подібний випадок мав місце рік раніше, коли в президентській каплиці відзначали роковини акції “Вісла”. Аналогічну думку висловлювали в той час представники української громади, які наголошували, що неповага до ієрархів Православної церкви є бажанням поділити українську громаду на “своїх” та “чужих”.
Зовсім інша атмосфера цьогорічної зустрічі у Президентському палаці – це, напевно, заслуга відповідального за неї Александра Сосни. Від грудня минулого року він є громадським дорадником Б. Коморовського у справах православної громади та білоруської меншини в Польщі.
“Наше слово” №4, 23 cічня 2011 року {moscomment}
