Петро Андрусечко ■ ПОДІЇ ■ №41, 2014-10-12
Незабаром минає рік, відколи у Києві почався Євромайдан. Тоді, наприкінці листопада, його метою було організувати протест проти позиції президента Януковича, який не підписав Угоди про асоціацію з ЄС. Це був лише початок. Ніхто й не підозрював, якими трагічними стануть наступні місяці.
З перспективи чергових подій, а саме анексії Криму та війни на Сході України, Майдан здається вже історією. Однак повалення режиму Януковича, попри всі жертви з боку пересічних людей, надало шанс на здійснення демократичних перемін в Україні. В цьому сенсі Євромайдан вписується в широкий контекст суспільно-політичних рухів, які привели в різних місцях до свободи та уможливили початок демократичних процесів.
Протягом кількох місяців за протестом на майдані Незалежності в Києві спостерігав практично весь світ. Отже не треба дивуватися, що цьогорічну премію Леха Валенси вручили саме Євромайданові.
Ця нагорода дістається людям, організаціям та соціальним рухам, котрі працюють заради миру, демократії, солідарності, співпраці між народами та вшанування прав людини. Вперше її присудили 2008 р. На думку окремих критиків, початок премії не був надто вдалим – тоді нагородили короля Саудівської Аравії Абдаллу ібн Абделя Азіза ас-Сауда. Через рік нагорода дісталася іранським діячкам з прав людини, свободи слова та демократії Шаді Садр, сестрам Ладан і Роя Бороманд, 2010 р. була відзначена Яніна Охойська, засновниця та керівник Польської гуманітарної акції. Далі нагороду почергово отримували екс-президент Бразилії Луїз Інасіу Лула да Сілва, білоруський опозиціонер Алесь Бялацький та російський опозиціонер Михаїл Ходорковський.
Цього року нагороду вручили за «послідовність і рішучість тисяч жителів України, котрі, незважаючи на ризик, виразили свої проєвропейські та продемократичні мрії». Лауреатами є всі ті, хто від листопада до лютого творили Майдан, не лише в Києві, але також у багатьох містах України, також і на сході країни, про що мало хто тепер пам’ятає.
Церемонія вручення нагороди відбувалася у Дворі Артуса у Ґданську. Нагороду та чек на суму 100 тисяч доларів від імені Євромайдану отримали: Віталій Кличко, Олег Тягнибок, Дмитро Булатов (свого часу один з лідерів Автомайдану), Ольга Богомолець (радниця президента Порошенка), Тетяна Чорновол (журналістка, лідерка антиурядових протестів, яку жорстоко побили «невідомі нападники» у найскладніший момент революції), а також Євген Нищук (міністр культури в уряді Арсенія Яценюка) та Руслана Лижичко, співачка й композиторка, учасниця Євромайдану.
Вибір «обличчя» Майдану активно коментували інтернет – користувачі в соцмережах. З одного боку, треба пам’ятати, що у ході протесту опозиційні політики явно не «встигали» за Майданом як суспільним рухом. З другого боку, сьогодні лунає чимало критики на адресу деяких постатей Євромайдану, як, наприклад, Д. Булатова.
Ці неоднозначні моменти, зрештою, мало відчутні в Польщі. Численні журналісти, запрошені на церемонію, явно мали проблему з ідентифікацією облич запрошених гостей. З польської перспективи можна вважати, що організатори вчинили дуже сміливо, запросивши Олега Тягнибока, лідера «Свободи».
«Як революціонер, я закликаю та прошу про солідарність з Україною. Я буду далі підтримувати Україну», – сказав Лех Валенса у своїй промові.
При врученні чека Валенса на мить завагався, кому його віддати, і в підсумку передав у руки Кличка. Статуетка потрапила до рук Т. Чорновол.
Після вручення нагороди англійською мовою говорила Руслана, а потім О. Богомолець. Говорили дуже емоційно. «Це нагорода для мільйонів українців, котрі хочуть жити в демократичній країні», – у свою чергу зауважив В. Кличко. «Я переконаний, що ми спроможні разом перемогти Путіна», – додав О. Тягнибок та вручив Валенсі фраґмент пам’ятника Леніну, поваленого день раніше в Харкові, а також вишиванку в «польських національних кольорах».
Міністр культури Нищук, незмінний ведучий Євромайдану, передав Валенсі шолом часів Майдану, розмальований художниками. Валенса одразу приміряв його і певний час позував перед камерами. Насамкінець Руслана заспівала Гімн України, як вона робила це на Майдані під час захисту барикад.
На цьому врочистості не завершилися, оскільки Л. Валенса святкував свій день народження, гостей запросили на врочистий обід на ґданському старому місті. Був торт і промови, а також фотографування, як з «героєм» свята, так і з українськими гостями.
Після обіду українська делеґація приїхала на територію Ґданської судноверфі, де нещодавно відкрили Європейський центр солідарності. Величезний будинок у формі корпусу корабля. Ця будова – не лише новий архітектурний елемент Ґданська. Передовсім центр має сприяти дослідженням, аналізу суспільних рухів у світі, їх взаємовивченню. Там є місце як для вистав, так і для бібліотеки та різного формату зустрічей.
Тут знаходитиметься нове бюро Л. Валенси, де власне відбулася неофіційна зустріч українських гостей з Радославом Сікорським в його новій ролі – маршалка Сейму Польщі.
Далі була коротка зустріч з пресою та круглий стіл, також нетривалий. Під час дискусії людей побільшало, при цьому переважали представники української спільноти, про що свідчили вишиванки та українські прапори. У зв’язку з цим виступи носили більш емоційний характер, ніж змістовний. В. Кличко організував мало не передвиборчий міні-мітинґ. На питання з залу часу не вистачило, а таких напевно було б чимало. На жаль, в самій Україні місцеві медіа цієї премії практично не зауважили. ■
