Павло Лоза ■ МІҐРАНТИ ■ 2010-11-19
{mosimage}
Минули чотири роки відтоді, як спалахнула афера у справі торгівлі громадянами Польщі та примушуванням їх до рабської роботи на плантаціях в Італії. Виявляється, протягом останніх двох років у Польщі теж розкрито 226 подібних справ.
Торгівля людьми – це злочин, який полягає у використанні іншої людини в проституції, у жебрацтві, примусовій роботі та змушуванні до злочинної діяльності. Упродовж останніх років у Польщі помічено зростання випадків торгівлі іноземцями, які тут працюють. Важко визначити масштаб явища, адже мало справ знайшло своє завершення в суді.
– Колись ми були державою, з якої походили жертви торгівлі людьми, а сьогодні ми стаємо країною, де такий процес теж відбувається. На жаль, суспільство цим не цікавиться, – стверджує Адам Рапецький, заступник міністра в МВСіА. Як підтвердження цих слів, 18 жовтня, у Європейський день протидії торгівлі людьми, на зустріч, організовану для студентів у Варшавському університеті, прийшов лише один студент.
2005 рік. Мати двох дочок – чотирилітньої та десятилітньої – отримує пропозицію працювати в Польщі. Робота має бути неважка, пов’язана з опікою над старшими особами. Головне, можна добре заробити. Пропозиція здається чесною, адже український працедавець для підтвердження своїх слів на зустріч приводить людину, яка вже там працювала. Вона розказує про роботу в Польщі, показує, які речі привезла звідти, та підтверджує, що задоволена від виїзду. Мати погоджується виїхати, а, крім цього, подає кандидатури двох своїх знайомих, що теж охочі поїхати заробити.
У Польщі серед іноземців, які стали жертвами торгівлі людьми, за останні чотири роки домінують громадяни України та Білорусі – разом вони становлять 80% усіх жертв-іноземців у розкритих справах. Колись ця проблема стосувалася виключно жінок, яких використовували до “сексуальної експлуатації”, натомість сьогодні, як підтверджує член правління фонду “La Strada” Ірена Давід-Олчик – це малі діти, вагітні жінки та каліки, яких використовують у жебруванні. Для статистики: 2008 р. громадяни України, яких використовували в проституції – 392 особи, а для примусової роботи – 404.
Останнім часом можна почути про нове явище – “домашнє поневолення”. Польща стає щораз багатшою державою, тому люди починають працевлаштувати домогосподарок – для прибирання, піклування старшими людьми – головним чином, українок. Сьогодні можна знайти чимало оголошень такого змісту: “Шукаю роботу у господарюванні, прибиранні, догляді за дітьми. Телефон:…”, “Українка шукає роботу – прибирання, миття вікон, готування і т. д.”. Або просто: “Прийму на роботу українку”, нерідко з можливістю проживання. Пізніше трапляється, що жінки не отримують зарплати, а далі їх шантажують – працедавець каже, що має компромітаційні фотографії, нерідко забирає паспорт і тому “жертва” не втікає. Буває, що це психічне знущання переходить навіть у сексуальне використання:
– Це також торгівля людьми, бо обмежує свободу людини. А торгівля людьми в Польщі є злочином, за який загрожує до трьох років ув’язнення, – говорить прокурор з Міністерства юстиції Анна Романович.
Український працедавець пропонує матері, щоб вона забрала з собою дітей у Польщу. Працедавець привозить їх усіх (разом з дітьми та знайомою) на польсько-український кордон. Там жінок та дітей забирають – правдоподібно – двоє громадян Польщі. Вони їдуть на таксі до одного з польських міст. Звідти переїжджають ще в наступне, де їх поселяють у готелі. На місці жінки отримують два інвалідні візки.
Сьогодні в Польщі існує вже система соціальної допомоги для жертв торгівлі людьми, які не мають польського громадянства. Іноземець, який став жертвою такого злочину, має право на тимчасове перебування в Польщі, а за його проживання в осередку соціальної допомоги платить держава. Жертва-іноземець в Осередку кризової інтервенції може перебувати 3 місяці, з можливістю продовження терміну до 6-ти місяців. Для виділення допомоги вистачає посвідчення поліції, Прикордонної служби та деяких інших установ, що людина дійсно стала жертвою злочину. Однак для цього вона мусить раніше звернутися до відповідних служб (напр., до поліції). Пізніше таку особу залучають у програму підтримки й охорони жертви або свідка торгівлі людьми. Наступна вимога – “зірвати зв’язки зі злочинним середовищем”.
Мати з дітьми повинна щодня приносити своєму “опікунові” як мінімум 200 зл. Жінки протестують, відмовляються. Починається застрашування, биття. Щоб жінки не втекли, їхні “господарі” розповідають, що нібито заплатили українській міліції за це хабар і взагалі добре з нею співпрацюють. Жінки дізнаються також, що в разі втечі не побачать більше своїх дітей.
Майже половина польського суспільства вважає, що в Польщі проблема торгівлі людьми не існує, а молодь чи студенти взагалі навіть не знають про існування такого явища. Однак найважливіше, щоб це усвідомлювали самі еміґранти, які приїжджають чи проживають уже в Польщі.
Довідка: куди можна звернутися, якщо Ви стали жертвою торгівлі людьми?
KCIK (Крайовий інтервенційно-консультаційний центр у справах жертв торгівлі людьми) – тел.: (+48 22) 628 01 20, www.kcik.pl
ITAKA (Центр розшуку людей, які загинули, веде громадську кампанію “Безпечна робота”) – тел.: (+48) 801 24 70 70, www.zaginieni.pl
LA STRADA (Фонд протидії торгівлі людьми та рабовласництву) – тел.: (+48 22) 628 99 99, www.strada.org.pl
FUNDACJA DZIECI NICZYJE (Фонд має програми для дітей іноземців, які не мають опіки та дітей–жертв торгівлі людьми) – тел.: (+48 22) 616 02 68, www.dzieciofiaryhandlu.pl
“Наше слово” №47, 21 листопада 2010 року {moscomment}
