(гс) ■ ПОДІЇ ■ 2011-08-19
Нещодавно на зустрічі в Міністерстві внутрішніх справ і адміністрації прийнято “Стратегію розвитку української освіти в Польщі”. Документ спільно розробляла державна адміністрація та організації української нацменшини, серед них – Об’єднання українців у Польщі, Українське вчительське товариство, Українське товариство і Союз українців Підляшшя. До складу робочої групи, яка працювала від червня 2010 р., увійшли також директори українських шкіл у Польщі.
“Стратегія” є третім цього роду документом – подібні раніше прийнято для представників німецької меншини та литовської. Допоміжним матеріалом у підготовці української стратегії був аналіз, який 2006 р. зробив заступник голови Українського вчительського товариства у Польщі Марко Сирник. Тепер “стратегія” чекає на підпис міністрів – внутрішніх справ і адміністрації та національної освіти.
Серед пропозицій, що опинилися в документі, є: призначення додаткових учителів -методистів з української мови; розроблення принципів співробітництва освітніх кураторій з українськими організаціями; перехід під опіку маршалківських управлінь деяких шкіл, для яких нині керівним органом є ґміна або повіт; збільшення кількості учнів – представників української нацменшини – у проекті польсько-українських молодіжних обмінів тощо. Принципи “стратегії” стосуються таких питань, як розвиток освітньої бази чи підвищення кваліфікації вчителів. Що важливо: у документі описано механізми нагляду – щонайменше раз на рік мають відбуватися зустрічі, після яких буде прийнятий звіт з рекомендаціями, пропозиціями дій та термінами їхнього виконання конкретними установами.
Начальник відділення нацменшин у МВСіА Добеслав Жемєневський відзначає, що відразу після канікул відбудеться чергова зустріч на тему порядку введення окремих пунктів “стратегії”. У роботі візьмуть участь представники українських організацій, а справи, які з’ясовуватимуться в першу чергу, – це питання підпорядкування шкіл меншин маршалківським управлінням та ефективність використовування самоврядуванням коштів на українську освіту:
– Ми помітили на прикладі литовської та німецької меншин, що такий документ дає почуття більшої стабільності. Це додатковий інструмент для цього, щоб реалізувати освітні права, – підсумовує Д. Жемєневський.
Депутат Сейму РП Мирон Сич, який брав участь у праці над документом, відзначав: найбільше супе речливостей викликало питання фінансування української освіти. На думку парламентарія, державна адміністрація не може забувати, що хоч би з огляду на розпорошення меншини, українські освітні потреби будуть особливими і тим самим нерідко вимагатимуть більших фінансових витрат. Нині буває так, що більша кількість учнів, ніж передбачає визначений поріг, автоматично зменшує рівень дотацій на освіту меншин у певній школі:
– Працюючи над “стратегією”, нам вдалося переконати МВСіА, щоб у документі були записи, що на прохання українських організацій це відомство розгляне можливість введення інших принципів фінансування української освіти. В основному ідеться про те, щоб кошти йшли на клас, а не на учня, – говорить М. Сич і переконує: за такі зміни виступатиме також комісія національних та етнічних меншин Сейму Польщі.
“Наше слово” №34, 21 серпня 2011 року {moscomment}
