Ярослав Присташ ■ ПОДІЇ ■ №25, 2013-06-23
Під почесним патронатом маршалка Сейму Польщі Еви Копач в Люблині 11–13 червня пройшла ІІІ Міжнародна наукова конференція «Національні та етнічні меншини в Польщі на європейському тлі». Цього року тематика була присвячена меншинним засобам масової інформації (ЗМІ) та присутності меншин у польськомовних ЗМІ: «Мас-медіа меншин, меншини в мас-медіа». У рамках конференції відбулося засідання спільної комісії уряду та національних і етнічних меншин, на якій обговорювалося питання змін у телебаченні та наявності програм меншин у громадському телебаченні. Про питання передач мовою національних меншин у телебаченні незабаром опублікуємо окрему статтю.
При нагоді конференції оголошено призначення державних нагород діячам національних меншин. Серед них, зокрема, Кавалерський хрест Ордена відродження Польщі отримав Тадей Карабович, а Петро Трохановський одержав Срібний хрест Заслуги.
Під час наукових доповідей науковці звертали особливу увагу на нові ЗМІ, тобто Інтернет, обговорили пов’язані з цим шанси та загрози. Світова комп’ютерна мережа дає багато можливостей для спілкування, але й спричинює також масові небезпеки: передовсім стає бар’єром та ризиком виключення осіб, які не користуються комп’ютером. Демократичність Інтернету дає кожному можливість бути творцем інформації. Серед небезпек головними є поширення мови ненависті, нетерпимості до меншин.
Серед тем доповідей науковців дві стосувалися конкретних осіб, що творять українські медіальні проекти. Дослідники назвали їх «людьми-оркестрами»: ідеться про Степана Мігуса та Івана Сирника, які роблять українські радіопередачі. В Ольштині в ефір надано вже понад одну тисячу передач, у Щецині І. Сирник практично без жодної підтримки місцевої влади та адміністрації творить українські радіопрограми й об’єднує всі меншини в різних проектах. І все ж, за рішенням дирекції, Радіо Щецин припинило на літо випуск українських «Посиденьок».
На дискусії представників меншинних ЗМІ говорилося про роль та функціонування мас-медіа національних меншин. Їхня роль не обмежується лише інформуванням про події. Вона значно ширша: інтеґраційна, культуротворча, освітня і навчальна (мова), опінієтворча, терапевтична, зміцнювальна в контексті національної гордості та самосвідомості.
Говорилося також про обмеження й загрози для існування ЗМІ. Організатори круглого стола дивно запросили до дискусії представників мас-медіа, які мало займалися питанням передач для національних меншин, хоча вживають їхню мову – наприклад, телеканал «Белсат» (фінансований польським МЗС), що транслює програми в Білорусь, і телепередачу «Русский курьер», яка російською мовою показує культуру Росії (фінансовану ксенофобською російською організацією «Руський мир»). Проте не було кашубських, литовських, словацьких чи лемківських ЗМІ.
Серед цікавих доповідей варто звернути увагу на презентації кількох науковців. Наприклад, д-р Томаш Віхеркевич з Університету Адама Міцкевича представив проект архівації та документації мов і діалектів меншин у кордонах давньої Речі Посполитої, яким загрожує зникнення. Так, у Польщі є одна особа-носій караїмської мови галицької редакції. Науковий колектив фіксує всі варіанти мов меншин, щоб зберегти їх в архівах – цим самим зберігає їх від забуття чи літературної уніфікації.
Д-р Божена Пацтва з Силезького університету досліджує Інтернет і його роль у збереженні пам’яті українців. На основі кількох добрих прикладів науковець показала, як українська національна меншина зберігає, культивує, відтворює, дискутує про свою історію, а саме Фонду «Незабуті долі» Романа Крика, «Руського апокрифу» Богдана Гука чи сайту «Нашого слова». Пам’ять у громаді зберігається три покоління (80 років), тому особливо важливим є вихід націєтворчих тем у світову комп’ютерну мережу.
Інші науковці вивчали способи дискримінації та медіальних образ меншин у пресі чи телебаченні, особливо т.зв. стигматизованих меншин – ромів, жидів.
З виступів науковців можна було прослідкувати приклади праці ЗМІ національних меншин у Європі, процеси дальшого розвитку та питань збереження цих нішевих мас-медіа.
Учасники конференції обговорювали шанси внутрішньої мобілізації меншин у випадку теоретичного припинення державного фінансування меншинних некомерційних ЗМІ. Усі були згідні, що без зовнішньої (державної) підтримки такі ЗМІ не виживуть. Є деякі винятки, наприклад, п’ятирічне видавання караїмського квартальника має свою специфіку – малий наклад і низькі кошти. При таких випадках єдиним виходом був би Інтернет. Що сталося б зі ЗМІ без такої системи фінансування, показує випадок польських газет і журналів в Україні, коли на півроку МЗС Польщі припинило грошову підтримку. Більше як половина редакцій припинили існування.
Ідея такого форуму дослідників, представників ЗМІ, державних службовців – цікава і потрібна. Це дає багате уявлення про працю мас-медіа та їхню інтеґрацію. Одначе варто, щоб більше представників меншинних ЗМІ брало в цьому участь. Без них дискусія стає обмеженою. ■
