Богдан Тхір ■ ІСТОРІЯ ■ №31, 2017-07-30
Про митця, який створив символіку Акції «Вісла»
Тризуб, оплетений колючим дротом, – це графіка, яку до сьогодні охоче використовують при проектуванні пам’ятників, меморіальних дощок, афіш тощо. Її автором є Андрій Степан із Ґданська, який займається теж фотографією. Завдяки його світлинам можна побачити, як виглядали кількадесят років тому церкви Томашівщини, Грубешівщини та Лемківщини.
У 80-ті роки минулого століття українське студентство у Польщі було доволі інтеґрованою групою молодих активних людей, які зорганізовано відвідували своїх приятелів у дуже віддалених містах. Просто купували квиток на поїзд і через кілька чи кільканадцять годин опинялись у Варшаві, Ґданську, Щеціні, Ольштині, Кракові або в іншому академічному центрі.
Зустрічі давали рясні плоди, адже саме в ці роки народився звичай молодіжних мандрівок Карпатами, організування відомих ґданських «ярмарків», з’явилися також перші видавничі проекти. З цього пожвавленого молодіжного руху вийшло багато цікавих освічених людей, які до сьогодні залишаються лідерами українського світського й церковного середовища, працюючи для добра всієї нашої спільноти. Частина наших приятелів з минулих років підтримала діаспору, вибираючи еміґрацію на Захід.
З Андрієм Степаном ми зустрічаємося в історичній частині Ґданська перед пам’ятником князю Володимирові Великому, встановленому перед греко-католицькою конкатедрою Вроцлавсько-Ґданської єпархії. Це дуже символічне місце.
Андрій у згадані вже вісімдесяті роки був одним з нас. Тоді ми всі працювали над тим, щоб громада розвивалася в напрямку, накресленому батьками, а життя набирало нової якості. Ми зустрічаємося з А. Степаном зовсім невипадково. Темою розмови має бути мистецька діяльність Андрія, зокрема одна з його праць, відома, мабуть, усій діаспорі. У його художніх надбаннях є багато реалізованих цікавих і натхненних проектів. Проте їх автор – це скромна людина, яка не пробує здобувати славу за всяку ціну. Він істинно відданий мистецтву.
Окремої уваги заслуговує одна графіка митця, яку він створив 25 років тому до 45-річчя депортаційної Акції «Вісла», внаслідок якої українці опинилися на півночі та заході сьогоднішньої Польщі. Ця графіка прикрасила обкладинку журналу «Перемиські дзвони». На ній зображено Герб України тризуб, оплетений колючим дротом і доповнений датою 1947. Саме цю графіку донині охоче використовують при проектуванні пам’ятників, меморіальних дощок, нумізматів, плакатів чи запрошень, часто забуваючи згадати автора. Буває навіть, що її модифікують, через що вона губить свою основну думку як художній твір.
А. Степан, згадуючи деталі власної біографії, відзначає, що його батьки були уродженцями Корнів, переселеними у с. Осташево на Жулави, де 1961 р. Андрій і народився. Тут закінчив початкову школу і саме цей час він згадує, як початок свого зацікавлення мистецтвом. Навчання продовжив у середній художній школі у Ґдині-Орлові на відділенні художньої фотографії. Він також є випускником Вищої художньої школи у Ґданську. Тепер А. Степан працює в галузі живопису, фотографіки та графіки-дизайну.
Фотографія займає у творчості художника особливе місце. Колись частіше, нині вже менше, мандруючи з фотоапаратом по селах, у котрих перед виселенням жили українці, створив потужну збірку картин, які сьогодні, крім мистецької, мають ще й історичну та документальну вартість. Він теж є автором численних тематичних виставок.
Гортаючи за столом добірки фотографій, переглядаючи графічні роботи і картини (зокрема ікони), А. Степан тепло згадує роки навчання в ліцеї, час, коли почала формуватися його художня свідомість. А навчання тоді дещо відрізнялося від сучасного навіть організаційно, коли учні ходили до школи і в суботу. Цього дня у школі відбувалися заняття з живопису та фотографії. Цікавими були так само й канікули, під час яких організовано практичні заняття на різних підприємствах, зокрема в археологічному музеї. Це давало можливість досліджувати старовину, що, у свою чергу, мало вплив на майбутнє професійне життя.
Темою дипломної роботи художника, написаної на закінчення Ґданської вищої художньої школи, була дерев’яна сакральна архітектура в Польщі – церкви Томашівщини, Грубешівщини та Лемківщини.
Працюючи для українського середовища, А. Степан показав себе як творець плакатів і логотипів фестивалів української культури в Сопоті та Ельблонзі, поетичного релігійного огляду в Ґурові-Ілавецькому та інших.
На українському видавничому ринку 1992 р. появився надрукований у Перемишлі журнал «Перемиські дзвони», редакторами якого серед інших стали брати Степани – Андрій і Богдан (священик). Часопис виходив до 2001 р.
Для нашої громади 1992 р. мав символічне значення. Тоді минало 45 років від неславної Акції «Вісла». Отож, ми мали таку концепцію, щоб кожний номер «Перемиських дзвонів» присвячувати окремій темі. Квітневий номер мав бути присвячений депортації українців з корінних батьківських земель. Потрібно було створити проект обкладинки – графіку, яка могла б стати синтезом трагедії з-перед півстоліття. І так появився поламаний тризуб, скручений колючим дротом, і дата. Тут злилися в одне і понівечена Україна, і мільйони людей за колючим дротом, і Явожно. Образ горя, яке мусить проминути (що й сталося). У першому варіанті графіки був тризуб, обведений ланцюгом, але вже в другому ланцюг замінений колючим дротом, який був значно вимовнішим.
Надрукована графіка не викликала якогось більшого резонансу в середовищі, натомість через 5 років, у 50-ту річницю виселення, її врешті зауважили. Перше місце, де вона заіснувала, був Світовий конґрес українців, який відбувався у Варшаві. Графіку попросив голова Об’єднання українців у Польщі Мирон Кертичак і, мабуть, саме від того часу почалося її самостійне життя.
Буваючи сьогодні у храмах, відвідуючи кладовища і пам’ятники, стоячи перед меморіальними дошками зі символом Акції «Вісла», варто часом згадати творця розповсюдженої у всьому світі графіки, яку вживають різні земляцтва, яка використовується на плакатах (останнім часом ми побачили її на банері на львівській ратуші, який сповіщав про конференцію, присвячену депортації). Натомість її авторові, талановитому художнику Андрієві Степану треба побажати творчої наснаги і наступних вдалих проектів! ■
Фільм про А. Степана можна подивитися за інтернет-адресою: https://www.youtube.com/watch?v=B7a6hh55RZs&feature=youtu.be
