Для владного режиму першочерговою загрозою є, безсумнівно, свобода у всіх своїх проявах. Тому для її придушення активно кидають у бій силові структури, щоб чинити тиск на тих, хто не мовчить і не боїться в жорсткій формі висловлюватися про владу. Ба, навіть дозволяють собі вживати ненормативну лексику! Бо не залишилося вже у словнику таких слів, аби можна було ними передати все, що думаєш про проводирів, які впевнено провадять твою країну до прірви. А прихильники чинної антиукраїнської політики користуються поняттям “суспільної моралі”, намагаючись здобути собі додаткові пункти перед виборами, прикриваючи при цьому повсюдну цензуру, яка поволі винищує дух свободи.
Не так давно відомого українського письменника, перекладача та упорядника Юрія Винничука звинуватили у “порнографії” та “закликах до повалення чинної влади” за відверто провокаційний вірш під назвою “Убий підараса”, продекламований автором на початку листопада на книжковому ярмарку в Києві, у рамках якого відбувалася “Ніч еротичної поезії”. На цій зустрічі поети і поетеси декламували свої еротично забарвлені вірші – та чимало з тих поезій мали деякі нецензурні висловлювання. Ідеться, зокрема, про вірші “Так ніхто не кохав” чи “Убий підараса” авторства Ю. Винничука. На поетичному вечорі був присутній політолог Володимир Бондаренко, якого обурили ці вірші. Він написав скаргу і скерував її до народного депутата України, колишнього комуніста Леоніда Грача, а той, у свою чергу, передав її до Генеральної прокуратури. Відтак, до Винничука навідалася додому з візитом міліція, щоб узяти пояснення від письменника.
Скандал набирав обертів. У зв’язку з цим Український центр Міжнародного ПЕН-клубу заявив про цензуру в колі українських письменників та громадських діячів. Під заявою, яку оприлюднила ця організація, підписалися письменник Андрій Курков та публіцист, поет, прозаїк, перекладач Микола Рябчук. “Український ПЕН-центр поділяє позицію письменника щодо протиправних дій державних органів”, – написано в заяві. Члени організації закликали “українську та міжнародну громадськість звернути увагу на небезпечну тенденцію відновлення політичної цензури в Україні та дедалі численніші приклади тиску з боку міліції, прокуратури та Служби безпеки на письменників, журналістів, науковців і громадських активістів”.
Свою підтримку львівському літератору висловив екс-міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, який вірш Ю. Винничука “Убий підараса” повісив у себе в камері в Лук’янівському СІЗО. На одному з останніх судових процесів екс-міністр заявив, що “країна потребує ін’єкції оптимізму”. “Не треба розказувати, що в Україні при владі мафія. Це і так всі знають. Мій добрий друг львівський письменник Ю. Винничук у своєму тепер уже прославленому міліцією та Генпрокуратурою вірші “Убий підараса”, який може стати гідним варіантом гімну Євро, усе сказав”, – запримітив Луценко.
Цікаво, що Генпрокуратура звернулася до Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі з проханням дати відповідну оцінку віршу Винничука. Проте там не змогли цього зробити. За словами голови комісії Василя Костицького, у зверненні Генеральної прокуратури щодо цього вірша немає нічого, що б відносилося до відання комісії. “Ми не інквізиція, ми не суд, ми не правоохоронні органи. Предметом діяльності Комісії є тільки оприлюднена інформаційна продукція”, – сказав він.
Віце-президент Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу М. Рябчук так прокоментував ситуацію навколо скандалу: “Не варт був протесту, скоріш за все, “злочинний” Винничуків вірш “Убий підараса!”. Бо ж насамперед це всього лиш погана поезія і вияв кепського смаку. Це за допомогою прокуратури, тим більш української, навряд чи поправиш”. На підтримку Ю. Винничука виступили письменники брати Капранови, які назвали політолога В. Бондаренка “стукачем”, бо “доніс на письменника в Генпрокуратуру”.
Ну а сам Ю. Винничук зазначив: “Вірш “Так ніхто не кохав” та інші подібні твори – це мої юнацькі еротичні вірші. На “Ночі еротичної поезії” у Львові та в Києві багато хто читав такого типу речі. Мене дивує, що вірш “Убий підараса” обурив Л. Грача, який начебто в опозиції до чинної влади”. Конкретніше про свою поезію автор говорить так: “Це вірш абстрактний, там ні про кого конкретно не говориться. Кожен може подумати, що захоче. У кожній літературі є твори з закликами убити тирана, скинути антинародну владу, боротися за свободу. Українські класики, починаючи від Тараса Шевченка, писали багато подібного. Але художній твір не можна розглядати як листівку, яка закликає до прямих дій. Вірш має свою метафору, алегорію, підтекст”.
То чому ж так бурхливо й раптово відреаґували на вірша “високоморальні” пан Бондаренко і “товариш” Грач? Мабуть, “порнографічний” скандал може бути декому вигідним. Комуністові Грачу після вигнання його з КПУ за конфлікт з керівником фракції комуністів Петром Симоненком потрібно якось розкрутити власну партію. Для Бондаренка цей скандал, скоріш за все, дав добру нагоду зайвий раз нагадати пресі своє прізвище, яке вже давно почало припадати пилюкою.
Як на мене, так званий “порнографічний скандал” з Ю. Винничуком пішов тільки на користь та славу письменника. А непристойне слово “підарас” стало своєрідним символом у боротьбі за свободу. Еротичне забарвлення вірша тільки доповнило загальну картину й надало їй ефектності та потужнішого значення. Хоч уже тепер сам вірш плавно перейшов з політичної сфери в площину сексуальності, потім частково втратив своє первинне значення. Молодь нещодавно провела у Львові акцію, на якій хлопці та дівчата імітували пози з Камасутри, а останні рядки вірша (“Убий підараса”, – Т. А.) натовп кричав разом із Ю. Винничуком. Та все ж, схоже на те, що криками молодих людей та оголеним позуванням усе й закінчилося. Усі сторони конфлікту залишилися задоволеними.
За “Коротким словником жарґонної лексики” Лесі Ставицької, тепер лексема “підарас” означає “нікчемну людину, дії і вчинки якої викликають роздратування”, тобто це слово втратило своє первинне значення “гомосексуаліст”. (ред.)
