(гс) ■ УКРАЇНА ■ №6, 2017-02-05
Реанімаційний пакет реформ (РПР) – це громадська платформа, що об’єднує експертів і провідні неурядові організації в Україні, які включаються в проведення важливих реформ. Свою активність вона почала ще в шатрах на Майдані, адже взяти владу – це одне, а проводити ефективну перебудову держави – зовсім інше. Як проходить цей процес і як його тепер сприймає українське суспільство, в Українському домі у Варшаві розповідав виконавчий директор «Transparency International Україна» Ярослав Юрчишин. У рамках РПР він є головним експертом групи, яка розробляє пропозиції щодо антикорупційної реформи. Зустріч з експертом організував фонд «Наш вибір».
З огляду на вагу проблем, перед якими стала Україна, очевидним було, що зміни мають відбуватися в експресовому темпі. Водночас, частина лідерів, які спочатку працювали над пакетом, згодом поповнила владні ряди. Присутність нових людей в окремих секторах дуже часто ототожнюється з проґресом. Сектори, які визначено до негайних перетворень, це боротьба з корупцією, децентралізація влади, реформи економіки, правової та виборчої систем тощо.
«Там, де була наявна сильна громадська позиція, там прийшли й успіхи», – оцінював Я. Юрчишин, згадуючи, наприклад, ділянку державної закупівлі, появу системи ProZorro. Завдяки ній тендери стали дійсно прозорими і «всі бачать все», а не лише обранці, яким у минулому дозволено наживатися за державні гроші. Ще іншим прикладом успішності може бути створення Національного антикорупційного бюро чи Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Впроваджено також електронну систему декларування доходів і майна публічних службовців. Експерт відзначав, що всі ці ініціативи потребують формального допрацювання, але позитивне від їх появи – незаперечне. Але це не означає, що проблеми з корупцією вирішені. Досі, наприклад, не вреґульовані справи з виявлення, розшуку і можливого арешту активів, отриманих від корупційних та інших злочинів. Це питання, ключове після Майдану для громадської справедливості, особливо дратує українське суспільство. Гість переконував, що після повалення режиму Віктора Януковича більшість політичних партій у Верховній Раді були настроєні реформаторсько. Однак проґресивність обірвалася, бо не встановлено пріоритетів, які б ґарантували укріплення реформ. Водночас їх успішність і неповоротність великою мірою сьогодні залежить від цього, як широко Україна буде присутня на агенді ключових справ для західного світу. Враховуючи нову політичну дійсність у США чи можливий прихід популістів до влади в державах Західної Європи, Київ дійсно мусить старатися, щоб увага до нього була збережена. Це найкраще зробити, демонструючи саме реформаторську ефективність. Запуск реформ – це не єдиний успіх Майдану. Я. Юрчишин, як і ряд інших експертів, докидає тут реальний голос, отриманий громадськістю.
Політики зараз просто не спроможні пропихати ключові вирішення без акцептації суспільної думки. Зовнішні експерти беруть участь у працях більшості парламентських комісій. «Цього часто немає навіть у розвинутих країнах», – відзначав Я. Юрчишин. Тим, що дисциплінує політичний клас, надалі залишається «вулиця». Однак серед громадських лідерів зберігається переконання про те, що діалог і співпраця з політиками, хоча б у рамках комісій, краще прислужиться модернізації держави, ніж вуличні протести. Не без задоволення слід приймати й те, що, на думку міжнародних експертів, рівень корупції в Україні на 14 процентів знизився. Помітні зміни відбулися і в армії, яка, хоч і з проблемами, але все ж достосовується до стандартів НАТО. Тут важливі не лише модернізаційні технічні зміни, але й ментальні. Колись солдатам наказували стригти траву, а сьогодні вони, особливо ті, що пройшли АТО, не дозволять так себе принижувати, бо знають, для чого вони є. Загалом, оцінюючи вплив громадянського сектору на українську дійсність, експерт переконував, що стає він більш ефективним, а політики – більш відкритими.
Я. Юрчишин доцінював також, особливо у плані допомоги, роль закордонного українства – як традиційного, так і нової міґраційної хвилі. «Ми робимо все, щоб було людям до чого повертатися», – говорив гість, вказуючи на велику цінність досвіду, який нині мільйони громадян України здобувають за кордоном, і який згодом буде безцінний у дальшій перебудові держави. Цей процес завжди може вигальмувати, бо не бракує в українському політичному просторі прихильників старого порядку. Але повороту до дійсності часів В. Януковича, в оцінці експерта, радше вже не буде. Це, однак, не означає, що зростаючий рівень суспільного невдоволення над Дніпром не несе загроз. Отже, постає питання, як їх мінімалізувати? На погляд Я. Юрчишина, якнайшвидше, до року часу, треба покарати злочинців, а вже напевно колишнього президента. Треба надалі працювати зі самоврядниками, тобто гілкою влади, яка найближче до людей. Лідери місцевих громад дуже часто при закритті річних бюджетів повертають у державну казну кошти, які могли використати на дороги чи школи. Так діється, бо службовці не розуміють своїх нових повноважень, не знають, що можуть, а що ні. У свою чергу центральна влада мусить підвищити мінімум заробітної платні людям, щоб хоч трохи покращити їх економічне становище.
Комунікація з суспільством – це черговий ключовий момент. Реформаторські процеси – складні і довготривалі, а через те незрозумілі і невідчутні для звичайних людей. Запроваджено ряд антикорупційних розв’язок, але водночас за опитуваннями – 90 процентів суспільства не вірить, що державний апарат поборе корупцію. Аналітики, так само й міжнародні, наголошують на позитивних процесах в українській економіці, але їх відчуває бізнес, а не звичайні люди. Якщо влада не збудує ефективного комунікаційного мосту з суспільством і надалі кидатиме лозунг про успіхи і зміни, яких люди не відчувають, то ситуацією скористаються прихильники минулого порядку, серед них олігархи. Вони вже за допомогою своїх мас-медіа намагаються переконати людей, що кожна без різниці влада – погана. Невизначеність – це, на думку експерта, почуття, яке домінує серед українців. Тому так критично важливим є, яким силам вдасться переконати людей до себе. У демократичних сил, у тому числі правлячої команди, надалі залишається можливість відхилити цей маятник у свій бік. Можна відремонтувати дороги, щоб люди не вмирали у «швидкій», поки доїдуть у лікарню. Можна, тим більше, маючи визнаних у світі інформатиків, розробити програми, які звільнять людей від потреби бігати весь день по місті за посвідками, документами тощо. Зі слабою економікою і постійною потребою захисту від зовнішньої аґресії це складно, але не є неможливо.
