(пл) ■ ПОГЛЯДИ ■ №45, 2015-11-08
«Польща іде направо», – переважно так коментують результат польських парламентських виборів закордонні ЗМІ й експерти з політичних та історичних питань.
«До любові примусити не можна»
Про вибори до польського парламенту особливо багато пишуть російські ЗМІ. «Нова Польща» – такий заголовок для своєї статті про зміни в польському уряді дає російський інформаційний портал poliobzor.net.: «Результат виборів у Польщі погіршить відносини з Росією. При тому політологи передбачають також погіршення відносин з ЄС». У російських ЗМІ висловлюються й самі політики. Зокрема результати виборів коментував Димітрій Пєсков, прес-секретар президента РФ Владіміра Путіна. «Результат виборів у кожній державі – це висловлення волі громадян, які пішли голосувати. Немає сумнівів, що ми з пошаною відносимося до результатів виборів у Польщі. Одночасно уболіваємо, що теперішні наші двосторонні відносини опинилися не в найкращому стані», – зазначав прес-секретар, на думку якого Росія завжди висловлювалася за добрими, взаємокорисними відносинами з Польщею. «Хочемо цього також зараз, однак, як у нас кажуть, „до любові примусити не можна”», – заявив Д. Пєсков. Росіяни передбачають теж охолодження відносин Польщі з ЄС, про що пише, зокрема, інформаційне аґентство RIA Nowosti, яке цитує слова Констянтина Косачова, голови міжнародного комітету РФ: «У Польщі перемогла партія, яка гостро захищає націоналістичні позиції і традиційно вважає, що всі проблеми країни спричинені зовнішніми чинниками». На думку політика, «русофобія цієї партії (ПіС – ред.) загально відома, але це нічого не змінить у польсько-російських відносинах, які і так є у найнижчій з можливих позицій», – інформує аґентство. Далі можна прочитати: «У відносинах Польщі з ЄС, передусім у справі імміґрантів, а також з Україною у справі реституції майна та історичних питань можна прогнозувати серйозне загострення, у кожному разі, на початковому етапі управління ПіС».
Скептицизм Заходу
Європейські медіа бачать у перемозі ПіС передусім загрозу для відносин Польщі з ЄС. Часто теж аналізують причини перемоги партії «Право і справедливість».
«„Право і справедливість” завдячує перемогу не лише ефективній кампанії, але й слабкості, а навіть боягузтву політичних суперників. Перед виборами партія ПіС не вдавала когось іншого, – акцентувала ксенофобію, відкидала можливість прийняти імміґрантів, а також подальшу інтеґрацію з Європою. Людям з ліберальними поглядами в Польщі може стати неприємно. Польща обрала й передала владу одній людині. Ймовірно, багато поляків ще пожалкує», – можна прочитати в німецькому щоденнику «Sueddeutsche Zeitung».
Навіть газети, відомі з крайнього правого спрямування, як, наприклад, іспанська «La Razon» пишуть про побоювання, що Польща, яка є однією з найбільших країн у Європейському Союзі, може «повернутися спиною до Брюсселя».
Натомість з такого результату виборів у Польщі тішиться Угорщина.
«Віктор Орбан захоплений перемогою ПіС. Власне здобув міцного союзника в ЄС», – пише угорський портал Index.hu, який передбачає, що майбутня прем’єр-міністр Беата Шидло «правдоподібно сягне до ряду розв’язок, перевірених Орбаном, зокрема в питаннях політики щодо азилю та податкової політики». Портал вказує й на революцію на польській політичній сцені, називаючи ці вибори «політичним землетрусом». Очевидно, йдеться про факт, що до парламенту вперше не увійшли ліві сили.
Свої вибори
В Україні є по-різному. З одного боку на порталі hromadskeradio можна прочитати, що «лідер виборів, ПіС, завжди вважався найбільш проукраїнською партією в Польщі», а з другої сторінки телебачення Espresso пише, що «ПіС вважається з антиросійське, однак без вирішення історичних справ, у тому справи Української повстанської армії у польсько-українських відносинах не обійдеться». Однак зовсім небагато коментарів можна знайти в українських ЗМІ про вибори, що оцінює український історик Андрій Портнов.
«Парламентські вибори в Польщі не привернули практично жодної уваги українських ЗМІ і так званих „провідних експертів”», – коментує в мережі Facebook справу виборів у Польщі А. Портнов. «Мабуть, через стійке переконання, що кожен польський уряд і так залишиться „нашим євро адвокатом”. З одного боку, оцей брак уваги й інтересу до польського політичного життя вже є недоброю традицією (і до, і після обох Майданів у Польщі набагато більше пишуть і говорять про Україну, ніж в Україні – про Польщу). З другого боку, якщо цілком відверто, щоразу очевиднішим стає те, що, попри географічно-історичну близькість, ані Польща не є сьогодні найважливішим партнером України, ані Україна не є сьогодні найважливішим партнером Польщі. А я пригадую, як у 2003 р. після закінчення варшавської магістратури я наївно сподівався спробувати себе в ролі „експерта з польських питань” в Києві чи Дніпропетровську. Швидко з’ясувалося, що попиту на це немає. А працювати довелося на телебаченні…», – коментує А. Портнов. На низьке зацікавлення українців виборами в Польщі могло вплинути й те, що у той сам час в Україні проходили вибори до самоврядувань. Інколи, на що звертають увагу поодинокі українські ЗМІ, це факт, що поза парламентом «залишається проросійська партія Корвін».
