Павло Лоза ■ ПОДІЇ ■ №18, 2014-05-04
Сенат Вищої школи менеджменту (ВШМ) у Варшаві надав професору Василеві Кременю звання Professora Honorificum. Нагороджений кілька років був міністром освіти і науки України.
Сенат ВШМ у Варшаві засідав 11 квітня. І тоді відбулося врочисте вручення диплому Professora Honorificum президентові Національної академії педагогічних наук (НАПН) України проф. Василеві Кременю. Лаудацію українського професора підготував польський політик і колишній голова Європарламенту проф. Єжи Бузек.
В. Кремень є українським ученим, а також політичним і громадським діячем. Тепер він став головою НАПН України, був депутатом Верховної Ради України, обіймав посаду міністра освіти і науки України в урядах Віктора Ющенка, Анатолія Кінаха та Віктора Януковича. Сам професор під час урочистостей у своєму виступі подякував за присвоєння йому звання Professora Honorificum, а також не оминув увагою подій, що пройшли останнім часом в Україні.
«Революційні події кінця 2013 і початку 2014 року продемонстрували, що українська освіта досягла значних результатів на шляху до демократизації. Адже основну рушійну силу, завдяки якій відбулися події на Майдані, склали покоління українців, які сформувалися в роки незалежності, які отримали українську освіту. Разом з тим, ми спостерігали і спостерігаємо іншу поведінку молодих людей, зокрема на сході і півдні України, які дозволяють підняти прапор чужої держави над адміністративними будинками, проявляти аґресивність чи насильницькі дії. При цьому, як правило, вони сліпо піддаються впливові свідомих провокаторів, а то й прямих аґентів сусідньої держави. Тому можна говорити про те, що до сих пір в Україні зустрічаються молоді люди, які нездатні усвідомлено будувати свою поведінку на основі принципів демократії і є знаряддям в руках авторитарних лідерів. Останні події в Україні продемонстрували нам, наскільки важливим для нас є формування демократичної особистості, яка органічно, всією своєю сутністю, а не за покликом проводирів, прагнула б до демократичного суспільства і була б нездатною жити в авторитарних суспільних відносинах», – зазначив проф. В. Кремень.
Вища школа менеджменту вже кілька років співпрацює з Київським національним університетом ім. Тараса Шевченка. Сьогодні тут на різних факультетах навчається близько 700 українських студентів, також виш реалізує багато польсько-українських проектів. Про співпрацю з Україною та про студентів розповідає президент навчального закладу проф. Станіслав Давидзюк.
Як довго вже триває співпраця між ВШМ та українськими вишами?
Проф. Станіслав Давидзюк: Випадково, коли я був 2000 року на науковій конференції в Києві, помітив, що українці цікавляться польською освітньою системою. Польща тоді наближалася до ЄС. І помічалося велике зацікавлення темою українських вчених. Отож, наукові співпрацівники про це запитували вже 14 років тому. Тоді розпочалася наша співпраця з університетом ім. Т. Шевченка та Академією муніципального управління в Києві. Згодом ми створили Польсько-український інститут з представництвами в Києві та Варшаві. Співпраця розвивалася помаленьку. На економічному факультеті Університу Шевченка зібралося близько ста студентів, які були зацікавлені навчанням у Польщі. Я побачив, що ці молоді люди хочуть жити по-іншому. Насправді, ніщо так сильно не зближає народів, як молодь і освіта, бо навчання впливає на те, як виглядатиме їхня батьківщина. Наші народи не можуть вічно жити історією. Треба почати цікавитися онуками, а історію дідів лишати у спокої, бо майбутнє залежить від онуків, а не від дідів чи прадідів. І саме у зближенні найбільше можуть допомогти навчальні заклади, в яких молодь пізнає себе. Таким чином Україна є й у Польщі.
Чому молоді українці вибирають Польщу?
Молоді поляки й українці мають багато спільних рис. Нині в української молоді є велике прагнення до свободи. Вони хочуть без паспортів їхати й жити в Парижі, Берліні, Римі. І саме Польща є тією державою, яка відкриває перед ними ці двері. Насправді, ми, поляки, самі таке переживали ще кільканадцять років тому. Українська молодь бачить, що тепер освіта – це величезний капітал, який всюди можна обміняти. І здобутих знань ніхто в них не вкраде.
На вашу думку, після змін, які має принести Майдан, українські студенти будуть рідше виїжджати на навчання до Польщі?
Поки Україна не в ЄС, і документи, які підтверджують завершення вишу в Україні не визнаються в ЄС, то студенти будуть до нас приїжджати. Тут дешевше навчатися, ніж, наприклад, в Англії. Молодь, яка приїжджає, має дуже добре знання англійської мови і хоче пізнавати нове, змінювати своє життя. Вони знають, що завдяки вмінням і тому, що перебувають тут, мають кращий старт у професійне життя в країнах ЄС, ніж їхні ровесники, які вчилися в Україні. Ми в Польщі теж цим користаємося. Саме освіта головним чином впливатиме на те, чи буде Україна йти вперед, чи буде демократичною державою. З більше ніж 200 наших випускників-українців, повернулося в Україну близько 40%, а 60% – лишилося в Польщі або поїхало в Італію, Німеччину чи Словаччину. Деякі кажуть, що це погано, що всі повинні повертатися. А я вважаю, що так не мусить бути. Коли Китай висилав своїх студентів на навчання до США, то поверталося теж близько 40%. А ті, хто лишався, працювали і працюють на престиж своєї держави. ■
