Валерій Майданюк ■ УКРАЇНА ■ 2011-01-13
{mosimage}
В авторитарних суспільствах незручні та невигідні для влади “місця” прийнято прикривати елементами демократії, т.зв. “фіґовими листками”. Знесення наметового містечка мітинґувальників проти здирницького податкового кодексу уряду Азарова на майдані Незалежності в Києві стало ще одним наочним прикладом авторитарного й антидемократичного характеру Партії реґіонів. За вказівкою Януковича, на місці наметів поставили новорічну ялинку, виправдовуючи розгін демонстрантів наближенням новорічних свят. Таким чином на київському майдані поховано демократію та свободу слова. Адже, як стверджують кияни, новорічна ялинка минулими роками стояла в зовсім іншому місці, ніж табір протестувальників, а цього року її спеціально там поставили, під приводом розгону опозиції.
Партія реґіонів дуже невдало приховує свій антидемократичний зміст. Залізна партійна дисципліна, чітка внутрішня ієрархія, ідеологічна монолітність та повна підконтрольність депутатів -реґіоналів лідеру свідчать про те, що партійну структуру побудовано за зразком тюремної зони, а діяльність та історія існування Партії реґіонів базується на, м’яко кажучи, неправді. Мабуть, жодна інша партія не досягла таких успіхів у цинічному обмані своїх виборців, міжнародної спільноти і преси. Брехня міститься навіть у самій назві цієї партії. Назва “Партія реґіонів” мала б означати політичну силу, яка відстоює інтере си реґіонів, місцевого самоврядування, їхню економічну автономію, виступає за дисперсію (тут роздрібнення – ред.) центрів приймання рішень, лібералізм у всіх сферах життя. Натомість ця партія діє жорстко централізовано, вибудовує владну вертикаль, не звертаючи жодної уваги на раніше декларовані права реґіонів чи програми їхнього економічного розвитку.
Риторика про розширення прав місцевого самоврядування насправді потрібна була реґіоналам тоді, коли вони мали владу лише в областях, на Донбасі та на Півдні, щоб бути більш незалежними від державної влади, яка тоді належала “помаранчевим”. А коли вся країна опинилася під їхньою владою, декларації про права провінційних реґіонів стали просто непотрібними, ця тема зникла з виступів лідерів партії. Тримаючи під контролем усю систему виконавчої влади в Україні, сьогодні ніхто з реґіоналів уже не говорить ні про яку федералізацію чи реґіональні автономії. Назва цієї партії нині зовсім не відповідає змістові та методам політичної діяльності такої політичної сили.
Змістові цієї партії більше б відповідала назва “Партія одного реґіону”. Адже інтереси якої області, крім Донецької, вона захищає? Як свідчить практика, Партія реґіонів не особливо зважає навіть на потреби та інтереси Луганщини, яка, до речі, стабільно під час виборів дає найбільше голосів на підтримку Януковича, перенаправляючи дедалі більше фінансових ресурсів на потреби Донецька. На Луганщині багато громадян ображається на такі моменти, скаржачись на невдячність Януковича та байдужість до невирішених проблем їхнього краю.
А що роблять реґіонали для захисту інтересів Галичини як реґіону, крім того, що ламають через коліно традиційні ідеологічні настрої галичан, централізовано насаджуючи ідеї російського шовінізму, історичного безпам’ятства та національного самоприниження, накидаючи галичанам чужоземний погляд на нашу історію?
Таким чином, партії слід або змінити назву, або наповнити організацію іншим змістом. А краще офіційно задекларувати виборцям правду: офіційна назва – “Партія донецького клану”. Офіційна ідеологія – російський націонал-шовінізм, а спосіб вираження – українофобія, політична ціль – побудова довготермінової авторитарної диктатури в Малоросійській губернії Російської імперії. Така характеристика більше відповідатиме політичній дійсності і значно сконсолідує навколо цієї партії її стабільних прихильників – російських націоналістів.
І реґіоналам тоді нічого буде боятися втрати електоральної підтримки. Янукович будує жорстку адміністративну, судову і міліцейську вертикаль якраз для того, щоб не перейматися думкою народних мас. І вже місцеві вибори 31 жовтня 2010 р. показали на практиці результати системи Януковича: важливе не те, як голосують, а хто рахує. Сьогодні Янукович впевнений у своїй перемозі на будь -яких виборах, а якщо хтось у цьому сумнівається – хай спогляне на ялинку на майдані Незалежності, де не залишилося навіть жодного сліду від наметів опозиції.
“Наше слово” №3, 16 cічня 2011 року {moscomment}
