Ст. пл. Уляна Лайкіш-Верх ■ ГРОМАДА ■ 2011-12-09
{mosimage}
Ми створені для щастя. Щоб його осягнути, нам потрібно відповісти на питання: ким я є? Таку змогу дають скаутські організації – українським відповідником яких є “Пласт”. Завдяки можливості знайомитися з різними людьми та співпрацювати з ними, ми бачимо себе у створених ними дзеркалах і вчимося формулювати свої прагнення, що ведуть нас до щастя.
Знайомство дітей з Ґурова -Ілавецького з “Пластом” почалося від зустрічі з крайовим комендантом уладу пластунів- новаків (пластуни віком 6-11 рр.), ст. пл. Іриною Борущак- Губ’як та ст. пл. Оксаною Кравчишин, у холодний грудневий день 2006 р., в парафіяльному домі.
Тоді ніх то з нас не міг ще передбачити, що, починаючи з кількох цікавих пригод дітей, з “Пластом” зустрінеться тут 26 осіб.
Чому Пласт? І чому саме в Ґурові? У пошуках свого щастя, незадовго до вищезгаданої події, я натрапила на певних людей. Весна 2006 р. принесла мені багато радості на пластовому вишколі для виховників у Слупську. Однак фактором, який великою мірою вплинув на майбутні події в Ґурові, було усвідомлення мене інструкторами, що я, лише я можу дати приклад і полегшити дорогу в майбутнє тим, які ідуть за мною. Вистачило півроку, щоб після намовлянь моїх батьків, переконаних у доброму ділі, все почалося…
Оскільки зацікавлення ігровим підходом до пізнавання світу серед дітей було велике, засновано хлоп’ячий (“Духи”) та дівочий (“Білочки”) рої. Новаки досліджували самих себе, пробуючи своїх зусиль у заняттях із досить різноманітною тематикою: від малювання своєї церкви, традиційних вертепів до прогулянок на велосипедах. Отак багато новаків закінчило своє пластування на 12 році життя або перейшло на ступінь вище – в юнацтво (за віковою категорією). Ряди станиці (територіальна одиниця в “Пласті”) поповнили тоді молодші діти. У результаті переоформлено два перші рої на два дівочі (“Мавпочки”, “Їжачки”). З цього часу почалися мандри по Польщі, але не тільки тут… Юнацтво знайомилося з іншими пластунами – з Ґданська, Криниці, Білого Бору, Перемишля та Львова. У виховній праці з новаками перевіряли себе близько десятка молодих людей (серед них ст. пл. Аня Тимець і ст. пл. Оля Петрецька) – зокрема, на триденних зустрічах у Ґлембоцьку та Ґлотові.
Одна з таких зустрічей була організована нещодавно, тобто 11-13 листопада ц.р. в Ґурові-Ілавецькому з нагоди 5-ї річниці заснування “Пласту” в цьому місті. Члени станиці з допомогою двох виховників з України (ст. пл. скоба Андрія Пивоварчука та ст. пл. Дзвінки Набитович) і виховниці з Білого Бору ст. пл. Олени Боднар провели три дні, розвиваючи свої здібності. Є щось насправді чудове тоді, коли з’їжджаються пластуни з усієї Польщі. І навіть коли у твоїй уяві українські скаути живуть тільки в Ґурові, Білому Борі та Ґданську, ти починаєш бачити, що відстань насправді не обмежує “Пласту”. Завдяки цьому разом з учасниками з Ольштина, Варшави та Катовиць ми дякували на молебні Матері Божій за п’ятилітню мандрівку. Потім, спільно з місцевими гарцерами та запрошеними гістьми, ми нагадали весь період, відкриваючи фотовиставку. Нашій 33-особовій святковій команді було цікаво познайомитися з такими лицарями, як св. Юрій чи архістратиг Михаїл, у приміщеннях нашої школи; чи те, як несамовито було входити в їхню роль під час таємної ватри. Як і кожен лицар, ми зробили собі свої гербові знаки – екслібриси. Зброєю в боротьбі за щастя стали наші вмілості: любов до мистецтва, казок, спортивних ігор чи медичної праці. А на закінчення, крім приємного тепла, у серці залишилося питання: “Коли зустрінемося знов?” Мабуть, не було воно чужим і тим пластунам, які в Ґурові з’явилися 1991 р. Та не могли вони знати, що відповідь дамо щойно ми 2006 р. Тож насправді ми не відзначали 5-річчя від заснування “Пласту” в Ґурові, але мали честь вітати його з відновленням через 5 років.
Людина створена для щастя. Можливо, пластова дорога до нього – також твоя?..
“Наше слово” №50, 11 грудня 2011 року {moscomment}
