Анна Вінницька ■ КУЛЬТУРА ■ №25 2016-06-19
Близько 300 дітей взяло участь у 41-му Фестивалі українських дитячих ансамблів у Кошаліні. Протягом двох днів (4–5 червня) на сцені Балтійського драматичного театру панували українська пісня, танець, п’єса, інструментальна музика, кабаре та поетично-музичні монтажі.
На цей раз були представлені пункти навчання і школи в Білому Борі, Кошаліні, Слупську, Кандитах, Лемборку, Божитухомі, Ольштині, Щецині, Ельблонзі та Києві. Цьогорічний фестиваль показав велику різножанровість української культури. Було радісно і барвисто!
Ксеня Лайкош приїхала зі Щецина разом з танцювальним ансамблем «Мальви». Вже три роки вона танцює і дуже любить виступати. До речі, в суботу «Мальви» виступали на XX Днях української культури, а в неділю – в Кошаліні. Дівчинка також послала свій малюнок на конкурс «Рідні землі дідусів моїми очима», на якому зобразила прабабцю, прадіда та малого ще дідуся, який бавиться з песиком.
Багато років щецинські діти не приїжджали до Кошаліна, тому мама Ксені дуже радіє, що діти знову беруть участь у дитячому фестивалі. Вона сама від наймолодших років виступала на кошалінській сцені. Радість тим більша, що тепер діти продовжують родинну традицію.
– Прекрасно, що діти мають змогу радісно провести час зі своїми ровесниками, що можуть кудись поїхати і побачити, як інші діти виступають. Це неймовірне відчуття – дивитися виступ дітей на сцені, на якій раніше я сама виступала. Тут барвисто і весело, хоча, зрозуміло, з огляду на нинішню ситуацію в Україні, можна так само побачити сумні інсценізації, – говорить Анна Лайкош, а маленька Ксеня радісно додає: – Тут файно, оскільки є багато дітей і можна дивитися на їхні виступи. У Кошаліні дуже мені подобається.
Вдруге на кошалінській сцені виступили і наймолодші танцюристи з Кошаліна, зібрані в ансамбль «Зернятко». Йоанна Криницька з Мельна не приховує радості, що вдалося згуртувати наймолодших, тим більше, що діти з Кошаліна іноді не виступали у себе вдома, а хотілося, щоб вони як господарі фестивалю були присутні. У «Зернятках» нині танцює її доня, а через рік, можливо, буде танцювати і синочок. Рік тому дітей зібрала Дарія Антошко, яка і на цей раз підготувала дуже гарний виступ малят, за який вони отримали бурхливі оплески.
Виступати любить і Тимко Дрозд з Білого Бору. Він зізнається, що спочатку трохи тремувався, та як вийшов на сцену, трема його покинула. У Кошаліні Тимко танцював і брав участь у поетично-музичному монтажі про українську мову. Крім виступів, у Кошаліні йому ще подобаються різні гри та забави. Ірина Дрозд, Тимкова бабця, яка була співорганізатором перших фестивалів, з гордістю говорить, що в Кошаліні виступає вже друге покоління. Колись виступали її діти, а тепер – онуки, які ходять до української школи.
Дуже важливо, щоб діти між собою розмовляли українською мовою. Саме на цьому поставлено наголос у монтажі «Мово рідна моя, не мовчи». Потрібно-бо вивчати українську літературну мову і не засмічувати її діалектизмами. Тому у пригоді стають наші школи в Білому Борі, починаючи від початкової школи і аж по ліцей. На навчання до Білого Бору запрошував Роман Білас, голова Кошалінського відділу ОУП, організатор фестивалю і заодно голова Фонду розвитку демократії, освіти й активізації «Дека», який від 1 вересня ц.р. управлятиме білобірськими початковою школою та гімназією. До речі, діти і молодь з Білого Бору на цьогорічному фестивалі показали повну палітру того, чим займаються у школі, крім навчання. Був танець і поетично-музичний монтаж, присвячений рідній мові і 30-річчю Чорнобильської трагедії, а також білий та хоровий спів. Це добра реклама школи у Білому Борі.
Батьки і вчителі підкреслюють, що велика користь від усіх культурних заходів і дитячих фестивалів зокрема, у тому, що малята мають можливість познайомитися з іншими дітьми та поспілкуватись українською мовою. Радує факт, що на фестиваль приїжджає щораз більше дітей, тому велика подяка всім вихователям, які працюють з дітьми.
Сьогодні багато мішаних сімей, отже польська та українська культури проникають себе взаємно. Якщо ми хочемо зберегти нашу тотожність, мусимо, перш за все, зберегти рідну мову, якою діти повинні розмовляти від наймолодших років, – твердить І. Дрозд.
На думку Наталії Древняк, члена журі, цього року діти виступили майже на одному рівні.
– Насамперед тішить, що цьогорічна програма була дуже різноманітна. Діти співали багато нових пісень, були танці, казка, театральна інсценізація, кабаре. І все це – на найвищому рівні. Відрадно, що цього року було відносно багато танцювальних груп, – каже Н. Древняк. – Завдяки цьому недільний концерт набрав динамічності. До цього ж – гарні костюми, які захоплювали глядачів. Було надзвичайно барвисто! ■
