Людмила Лабович ■ ГРОМАДА ■ №20, 2017-05-14
Унаслідок ліквідації гімназій зменшиться кількість відділів з українською мовою у школах Підляського воєводства, – наголошують вчителі. Однак результати експериментів в освітній системі стануть помітними лише за кілька років.
Навчання української мови у школах Підляського воєводства відбувається в Білостоці, Більську-Підляському та Черемсі. У кожній з цих місцевостей своя специфіка та свої проблеми. У столиці воєводства – це розпорошеність, у Більську-Підляському – відсутність навчання на рівні ліцею, у Черемсі – поступаюче обезлюднення села і щораз менша кількість дітей взагалі. Однак за 23 роки існування навчання української мови в реґіоні, яке поставало з нуля, все-таки вдалося створити дуже стабільні основи для його функціонування. Сьогодні в Підляському воєводстві української мови як рідної вчиться 389 учнів.
Реформи в освітній системі в Польщі неґативно впливають на ситуацію в підляських пунктах. Зміни поки що невеликі, але вже помітні. у вересні торік виявилося, що у зв’язку зі скасуванням шкільного обов’язку для 6-літніх дітей, стане менше учнів у Комплексі шкіл ім. А. Міцкевича в Більську-Підляському – найбільшому на Підляшші пункті навчання української мови, який об’єднує майже половину всіх дітей, що вивчають українську в реґіоні.
Чергові зміни, які чекають від вересня 2017 р. – це ліквідація гімназій. Для українців Підляшшя це може означати подальші неґативні зміни. Вони пов’язані з тим, що навчання української мови в реґіоні закінчується де факто на рівні гімназії. У Черемсі існує лише шкільно-дошкільний комплекс, після якого діти йдуть до ліцеїв найчастіше в Гайнівці та Білостоці. У Білостоці, щоправда, існує міжшкільний пункт навчання, в якому можуть вчитися ліцеїсти, але їх ніколи не було багато (цього року лише двоє). В Більську-Підляському навчання української мови на рівні середньої школи немає. Щоправда, якийсь час тому вдалося зорганізувати групу в ліцеї, але вона існувала лише кілька років. Тому ліквідація гімназій означає, що української не буде вчитися річник дітей – з дотеперішніх 3-х класів гімназії.
«Не буде одного відділу, бо не буде гімназії, а лише початкова школа – говорить Єлизавета Томчук, вчителька в Комплексі шкіл ім. А. Міцкевича в Більську-Підляському. – У ліцеї занять не вдасться зорганізувати, бо це просто нереально. Після навчання в комплексі діти розходяться по різних ліцеях, кожен вибирає якийсь профіль і важко було б їх зібрати в одному місці. Нема бажання, а для того, щоб зорганізувати навчання в ліцеї, треба дуже свідомих сімей».
Недоліком підляського шкільництва є саме нестача мотивованих батьків і дітей, які мають сильну українську національну свідомість. Отож, не можна забувати, що навчання мови як рідної в реґіоні спирається не так на свідомих українців, як на україномовне населення, яке часто навіть не заявляє про себе, що вони – українці.
«Через реформи «втікають» нам, учителям, три години занять. Але дітей, думаю, не поменшає. Тепер у другому і третьому класі початкової школи є аж два українські відділи. Як буде після ліквідації гімназій – виявиться за два роки. Поки що не треба думати, що буде погано».
Дійсно, ситуація в Комплексі шкіл у Більську-Підляському на разі стабільна. На відміну від попереднього року, не було в ньому проблем з набором до першого класу початкової школи – від вересня тут почне вчитися біля 20-ти наймолодших школярів.
Великих змін не передбачається у Садку № 9 «Лісова поляна» в Більську-Підляському, в якому кожного року на заняття української мови батьки записують багато дітей. На цей момент в українських групах – 130 дошкільнят.
Ситуація стабільна також у Шкільно-дошкільному комплексі шкіл у Черемсі, в якому української мови як рідної вчиться 43-є учнів початкової школи і гімназії. Як зауважує вчителька української мови Ірина Вишенко, обезлюднення села поки що не має впливу на кількість дітей в українських групах, та від вересня буде їх навіть більше, 52-є. Однак за кілька років ця тенденція, певно, поміняється. Тим більше, що 2019 р. зі школи остаточно зникне гімназія.
Найгірше з-посеред усіх місць на карті Підляшшя виглядає на цей момент ситуація в Білостоці, у якому в Комплексі громадських шкіл ім. св. Кирила і Методія, міжшкільному пункті при Публічній гімназії № 2 та в міжсадкових групах при Інтеґраційному садку № 26 української мови як рідної вчиться всього 33-є хлопців та дівчат. Однак Олександра Іванюк, вчителька української мови в усіх цих пунктах, говорить, що від вересня повинно бути краще: «Наступного року буде більше дітей в пункті навчання, тому що відходить трішки дошкільнят, а батьки декларують, що будуть їх привозити до пункту. Є також більше охочих у „православній” школі, тому що почали приходити на заняття діти, які не записані на українську. Думаю, що від вересня у школі нашої мови буде вчитися більше учнів. У садочку наступного року буде 11 осіб, тобто стільки, скільки було цього року. Однак набір весь час триває, і якщо хтось хоче, може ще записати своїх дітей».
У зв’язку з ліквідацією гімназій, у Комплексі громадських шкіл ім. св. Кирила і Методія в Білостоці почалися старання, щоб відкрити ліцей. Дозвіл на його ведення «православна» школа вже отримала, та чи вдасться його відкрити, – залежить від молоді. Директор школи Лена Лавничук заявила, що вона позитивно ставиться до того, щоб відбувалися в ньому уроки мов національних меншин – української і білоруської, але все залежить від бажання учнів. Це може бути певна перспектива для розвитку навчання української мови у Білостоці, однак залишається питання: чи знайдуться ліцеїсти, які схочуть вчитися мови своїх предків і складати з неї атестат зрілості? ■
