Петро Андрусечко ■ УКРАЇНА ■ №50, 2014-12-14
«Люди очікують змін, і ми готові до найрадикальніших, найжорсткіших і найефективніших реформ у країні, яких потребує сьогодення. Місія буде виконана», – сказав прем’єр-міністр України 2 грудня після затвердження парламентом нового уряду.
Україні потрібні швидкі реформи та їх результати. Цю тезу озвучують практично всі політики. У принципі, нічого нового, адже про це говорять роками. Однак цього разу ситуація принципово інша.
По-перше, українське суспільство і держава відчули цього року величезний стрес і шок. Перемога Майдану коштувала багато жертв. Україна стала об’єктом російської аґресії і втратила Крим. На Сході України, попри офіційне припинення вогню, триває війна. У цій ситуації проводити реформи, вочевидь, надзвичайно складно.
Однак суспільні очікування від часів Майдану – дуже сильні. Якщо не будуть проведені терміново реформи, то це може завершитися черговим Майданом. З огляду на це, здається, політики усвідомлюють наявність суспільного тиску. Тим більше, що українська влада втратила чимало часу. Після втечі Януковича в парламенті сформувалася нова коаліція і постав новий уряд Арсенія Яценюка, котрий він назвав радикальним. У травні обрали нового президента Петра Порошенка. Проте жодної значущої реформи так і не проведено.
Сьогодні влада опинилася в дійсно комфортній ситуації. З одного табору (принаймні теоретично) походить як президент, так і парламентська більшість новообраного парламенту, котра налічує аж 302 депутатів. А це уможливлює зміни в Конституції.
Що реформувати?
Насправді реформувати потрібно все! Прем’єр Яценюк на першому засіданні уряду пообіцяв, що урядова програма матиме п’ять ключових напрямків реформ: національна безпека й оборона, боротьба з корупцією, енергетика, економічні та адміністративні реформи.
«Кожен міністр на 2015 рік визначає три ключові пріоритети і яким чином вони будуть досягнуті», – зазначив прем’єр.
Окремі з запланованих Яценюком напрямків реформ були розроблені раніше. Понад півроку працювала група експертів на чолі з віцепрем’єром реґіонального розвитку Володимиром Гройсманом, котрий займався підготовкою до децентралізації. Важко сказати, наскільки якісною є робота групи Гройсмана, однак перехід його на посаду спікера навряд чи прискорить проведення цієї реформи. Адже у Гройсмана був досвід (він мав крісло мера Вінниці), а по-друге, його підтримував Порошенко. Тепер новий куратор реформи Геннадій Зубко мінімум місяць буде «входити в справи» і знайомитися з проектом групи Гройсмана.
Якщо йдеться про реформу національної безпеки та оборони, треба брати до уваги слова Порошенка про те, що з огляду на ситуацію в державі прийдеться почекати з контрактною армією.
Зміни повинні охопити й структури Міністерства внутрішніх справ. З реформуванням правоохоронного відомства України допомагатимуть сто експертів з ЄС. У зв’язку зі змінами штат МВС скоротиться на 20%. Додатково у рамках реформи планують провести повну переатестацію всіх співробітників.
Одна з найбільш очікуваних реформ – це реформа прокуратури, починаючи з генеральної. У підписаній Коаліційній угоді є відповідний пункт про те, що в разі невідповідності статків прокурорів та їх родин підтвердженим джерелам доходів, їх мають звільняти.
Найближчим часом до Верховної Ради повинні потрапити проекти законів щодо реформування судової гілки влади, внесені президентом. На думку експертів, повноцінна реформа системи судочинства неможлива без відповідних змін у конституції.
Подібної думки дотримуються й закордонні експерти. На думку ПАРЄ, Україна передусім повинна провести конституційну реформу. Зміни в основному документі повинні стати відправною точкою для інших реформ. На думку аналітиків «Реанімаційного пакету реформ», який практично з часів Майдану займається громадянськими пропозиціями щодо реформ, конституційні зміни повинні розробляти експерти в галузі конституційного права, які не претендують на державні посади.
Важливим пріоритетом є боротьба з корупцією, що вимагає комплексного підходу. Допомогу у виконанні цього зобов’язання має надати Національне антикорупційне бюро, яке, відповідно до Коаліційної угоди, повинно запрацювати з 2015 р. При цьому Порошенко пропонує, щоб його очолив іноземець.
Щоб уможливити зміни в різних галузях, потрібна реформа державного управління. Про її важливість свідчить кількість урядовців, яких в Україні налічується 433 тисячі. Якщо до кінця року Верховна Рада ухвалить новий закон про держслужбу, від 2015 р. їх прийматимуть на роботу на конкурсних засадах. У проекті беруть до уваги збільшення мінімальної зарплати з 1 тис. 218 грн. до 2,5 тис. грн. Що при наявній інфляції здається лише першим кроком, адже разом з нововведеннями, а саме конкурсними засадами та збільшенням зарплати, урядовців потрібно довчати.
Україні, котра змагається з економічною кризою та браком інвестицій, потрібні подальші зміни стосовно дереґуляції бізнесу. Це усвідомлює й Порошенко, який підтвердив, що чинне законодавство в цьому питанні – неефективне.
Іноземці та непотрібні структури?
Економічні зміни впроваджуватимуть міністри-іноземці. Міністром економіки стала Наталія Яресько. Вона народилася у США, але має українське походження, з 90-х років живе в Україні, останнім часом займалася інвестиційними фондами. Міністром економічного розвитку і торгівлі України став громадянин Литви Айварас Абромавічус. Новий міністр та громадянин України також має чималий досвід у сфері реформ.
Ще один міністр-іноземець буде реформувати службу охорони здоров’я, яка у фатальній ситуації, однак для пересічних громадян це питання одне з найважливіших. Новий міністр охорони здоров’я України Олександр Квіташвілі походить з Грузії і має досвід реформування грузинської системи, адже там він був власне міністром охорони здоров’я.
Присутність іноземців в уряді, на думку частини експертів, дає шанси не лише використати їх досвід, але й може стати певною ґарантією, що нові обличчя не є політичними кон’юнктурниками. Як вважає Тарас Березовець, «у цих “іноземців” немає потреби дбати про свій рейтинґ. Тому вони можуть робити болісні, але потрібні реформи».
Інші аналітики, як, наприклад, Вадим Карасьов, не приховують свого скептицизму щодо цієї «інновації». На його думку, призначення іноземців міністрами економіки та фінансів пов’язане з необхідністю «контролювати витрату урядом грошей міжнародних організацій». А от призначення головою МОЗ людини з Грузії (Олександра Квіташвілі – авт.) можу пояснити тільки тим, що потрібна на цей пост людина, не обтяжена українськими корупційними зв’язками», – додає Карасьов.
Контроверсії і протести викликало створення нового Міністерства інформації. Офіційно його формування пояснюють необхідністю протидіяти інформаційній війні Російської Федерації, однак до сих пір компетенції нового органу не визначені. На думку критиків, воно взагалі непотрібне, а його створення – це данина президентському кумові Юрієві Стецю. ■
