Ярослав Присташ ■ ПОДІЇ ■ №21, 2015-05-23
49 Дитячий фестиваль української культури в Ельблонзі (16–17 травня) в театрі ім. А. Севрука прийняв рекордну кількість малих артистів – 438.
Крім місцевих, тобто з Ельблонґа, ансамблі приїхали з Пасленка, Новиці, Лелькова, Ґодкова, Млинарів і Вільчент, Доброго Міста, Кандитів, Оструди, Видмінів, Ґданська, Лемборка, Пєнєнжна, Перемишля, Бартошиць, Венґожева, Ольштина, Битова, Божитухома, Гладишева, Круклянок і Позезджа.
Почесний патронат над фестивалем обійняв депутат Сейму РП, голова Комісії національних і етнічних меншин Мирон Сич. За його словами, діти і молодь показують, що народ розвивається й росте нове покоління, яке продовжуватиме фестивальну традицію. На його думку, діти дають перспективу і надію на розвиток української громади. Депутат гордиться дітьми, які дають всім стільки радості. Він також оцінив тяжку працю вчителів, що готували дітвору до виступів на сцені. М. Сич передав привітання і слова подяки від президента Польщі Броніслава Коморовського.
Віце-президент міста Ельблонґа Яцек Борушка висловив радість з нагоди фестивалю й обіцяв свою підтримку для майбутніх фестивалів. Він привітав організаторів з вдалим заходом.
Найважливіші тут – діти
Павлина Савка і Лука Лесик із села Квітника приїжджають на фестиваль уже понад 5 років. Їм подобається сюди приїжджати.
«Нам дуже подобаються танці. Я не танцюю, але щороку виступаю. Ми в суботу показували програму про мрії „Чарівне дзеркало”» (вчитель Олександра Беднаж – Я. П.), – говорив Л. Лесик, учень 6 класу початкової школи. В їхньому пункті навчання, як вони самі бачать, є щораз менше дітей. Вони самі доїжджають до Млинарів на навчання української мови.
Вчителька української мови Івона-Урсула Марчиха зі Спиткова, опікунка дітей з Круклянок, високо оцінює рівень фестивалю: «Діти охоче їдуть на фестиваль. Довго готуються. Спочатку вони мають можливість показатися на сцені в Ґіжицьку на Святі дитячої творчості. У нагороду приїжджають на театральну сцену, а приїхати їм допомагає ОУП».
Йоанна Куштала з Доброго Міста – полька, яка з чоловіком-українцем дбає про виховання дітей також в українській культурі, тому її діти виступали в ансамблі «Колосочок». Вона захоплена виступами дітей і всією організацією. «Я захоплююся працею вчителів. Це величезна подвійна праця», – оцінює мама двох доньок. Як мати вона бачить, що діти дуже переживають свої виступи, перед виїздом вони знервовані, важко їм зосередитись, проводять репетиції, дещо перелякані. «Наші дівчатка ніколи тут не виступали, а коли побачили цю сцену, то перелякалися. Одна щойно рік ходить на українську мову і їй було важко», – зізнається Й. Куштала. Але після виступу діти щасливі.
Сама Й. Куштала захистила маґістерську роботу про асиміляційний процес серед українців на Вармії та Мазурах. Вона визнає, що «мішані подружжя не сприяють поширенню культури і тепер асиміляція йде швидше, ніж колись». Українська молодь віддаляється від культури. «Можу навіть сказати, що вони соромляться, не показуються ширше, як колись. Тому я своїм дітям пояснюю, що ми маємо дві культури, вивчаємо дві мови та не соромимось ані одної, ані другої». Вона оцінила, що польська сторона подружжя часто не сприяє збереженню українства у сім’ї: «Ми, поляки, хоч і вдаємо дуже відкритих, однак маємо щось таке, що не до кінця допомагає підтримувати свого чоловіка чи дружину, щоб поширювати іншу культуру. Я стараюся помагати чоловікові. Боролася за групу української мови, щоб її не закрили з приводу малої групи дітей, зібрала 40 підписів за проведення уроків. Мої діти обов’язково вчаться української мови, ходимо до церкви, святкуємо за двома календарями. Вони знають, ким вони є. Звичайно, хочу також, щоб діти знали і мою культуру. Щирість у подружжі допомагає», – підсумовує.
Для малих лемків з «Лемківського перстеника» це була велика подорож – понад 700 км. Вікторія Гойсак тішиться з вдалого виступу своїх дітей і задоволена фестивалем. «Для наших дітей – це велика справа, по-перше, велика сцена і справжній театр. Це для них дуже важливий досвід. По-друге, це дуже далеко і при нагоді можна побачити море. Маємо насичену програму і хочемо ще щось побачити. Для них це такий заряд емоцій, енергії і мотивації на цілий наступний рік», – зауважує керівник ансамблю.
Крім виступів на великій сцені, малята могли подивитися спектаклі «Каченя Пушок та задеркуватий Півень» і «Медовий місяць на всі сто» у виконанні Тернопільського академічного обласного театру ім. Тараса Шевченка. Актори були захоплені живою реакцією дітей на події на сцені. На фестивалі відбулася також презентація «Пласту».
Результат
Заступник голови Ельблонзького відділу ОУП Мирослав Притула задоволений вдалим фестивалем. Реакція дітей і публіки показує, що є потреба таких заходів. Він помітив вищий рівень учасників і працю пунктів навчання української мови. «Наші самодіяльні колективи кінчають свій аматорський період. Це напівпрофесіональні колективи. Діти в тому мають багато радості. Мають у собі гордість і почуття ідентичності», – ділиться спостереженнями один з організаторів. За його оцінкою, люди приїжджають, бо раніше і вони виступали. Це естафета. Вплив на дітей має також можливість подивитися казку українською мовою у виконанні професійного театру.
Учасники фестивалю представили різноманітну програму. Були пісні, танці, інсценізації, декламування віршів, хоровий спів. Виступи дітей охоплювали український фольклор, патріотичні пісні, казки. Програми були присвячені Тарасові Шевченку, 200-й річниці від дня народження о. Михайла Вербицького, боротьбі за Україну, теперішній ситуації в Україні тощо.
Зіркою фестивалю виявився вперше прибулий на фестиваль «Лемківський перстеник» під керуванням В. Гойсак. Лемківські діти представили танці та веснянки. Публіці подобалися танці у виконанні ансамблю «Черемош» (керівник Володимир Денека) з Венґожева, який також вперше на фестивалі. В обох колективах працюють професійні хореографи – Ксеня Онишканич і В. Денека.
«Коли будемо ідентичні, коли будемо працювати і знаходити в собі позитивну енергію, тоді діти, які є дуже чутливими до нас, відчують, що ми автентичні, що даємо їм цей український дух», – підсумовує М. Притула. ■
