Олександр Маслей ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №7, 2013-02-17
У весняні й літні дні 2012 р. лемки повсюди відзначали 65-річчя трагічної події в їхній історії – жорстокої військової Акції «Вісла» (квітень–липень 1947 р.) – завершального етапу репатріації українського населення Польщі, яку проводив тодішній комуністичний уряд польської держави з допомогою війська НКВС за злочинною згодою більшовицького Кремля. Але плани польських комуністів не здійснилися. Працелюбні, терпеливі до різних кривд і біди лемки швидко «оговталися» й розгорнули культурну працю в Польщі та в Україні. Створені ними мистецькі групи, суспільно-культурні товариства розгорнули діяльність для розвитку рідної культури, релігії, мистецтва, літератури й збереження народних традицій. Польські чиновники поступово втихомирювалися й давали змогу на піднесення культурного життя лемків, проте не відмовилися від усестороннього впливу на хід «лемківського відродження».
Перши, же так повім, гластівки реприватизації зголосили в п’ядесятих роках наши люде, яки вертали до себе. Поле і забудову, як існувала, то оддавали, але ліс – юж ні. Перши петиції до ПОРП про зворот майна і повороти зачали писати лемки. Та нич доброго з того не вишло. Денекотрих відважних, хоц міцно уцтивих, повсаджали до гарешту – штоби піднести ціну охочим.
При кожним «закруті історії ПРЛ» дале знаходили ся відважни лемки і писали до чергових секретарів ПОРП петиції про повороти і зворот майна. Все кінчило ся так само: спітканя в Міністерстві рільництва, а потім з СБ, де ясніцько тлумачено, што буде дале. Раз вдало ся спіткати лемкам з секретаром ЦК ПОРП до справ рільництва, тамтот не овияв в бавовну ґаздам зо Ждині, лем грозив п’ястуком на спітканю.
Пришов конец ПРЛ і настала ІІІ Ричпосполита. В Усцю, тепер Горлицким – давнім Руським, завязав ся Комітет лемківскі, які поставив собі за ціль репрезентувати лемків в справі реприватизації. Комітет діяв до часу покликаня ОЛ, тому што біьшіст його діячів заклала ОЛ. Як підрахувано, юж в 10 році діяльности ОЛ спітканя в Соймі РП, ріжних міністерствах, воєвідствах, ґмінах і надлісництвах забирали діячам ОЛ по 150 днив в році!
В перших роках треба било вчити історії депутатів на Сойм РП, а же каденції скорочали ся, то і їх нових наступників. А ківко треба било ся наслухати про варварство українців. Справа реприватизації не хтіла рушити ся з місьця. В Соймі РП таки авторитети, як Яцко Куронь, підперали ся експертизами юристів соймових (а били три експертизи), што наше майно перенято згідно з юридичнима правилами. ОЛ створило свою експертизу, яку потвердив проф. Губерт Іздебскі, експертиза удовіднила, што наше майно перенято з нарушиньом обовязуючого права. Сойм зразу замовив контрекспертизу в бюро юридичним в Познаню. Та підтвердила експертизу ОЛ і пішла іщи далі, показуючи дорогу до судів європейских.
Лед почав крушити ся. Воєвода малопольскі Ришард Масловскі видав першу позитивну для нас децизію. Справи набрали прискоріня. Начальний суд адміністрацийний в Варшаві підтримує децизію і Стефан Гладик стає першим переможцьом, йому віддают ліс. Але не довго той радости, Державни ліси починают втручати ся на тзв. «сторону» (термін юридичний). При воєводах творят Комісіє одволавче, до них трафляют вшитки позитивни децизії і розпочинат ся тернова дорога власників до потвердженого Судом РП майна: на кожну позитивну децизію є відкликаня Державних лісів.
То само є в ґмінах. Як то повідат Василь Шлянта – допровадити до руїни, а не оддати. Прикладом най буде родинна хата Євусяків в Лосі, про яку стараня о зворот протігают ся 10 років, хоц перешкоди звороту не є. Сотні тих, што старают ся про зворот заграбленого майна, перешла юж 10 років відкликань, хоц мают судом потверджене, што майно є їх. А Державни ліси не годят ся видати майно! То само роблят ґміни, яки отримали комунальне майно. Лишат ся нам лем єдна дорога: до Суду Європейского. Польща лишат ся єдином державом бувшого східнього блоку, в якій не проведено реприватизації. Не важне, што господарка в державних лісах розпочала ся, коли ОЛ вказало сотні припадків марнотравліня дирва.
На сотні сторінок папірових документів, яки створюют бюрократи, витяли юж не єден лемківскі ліс. Дороги до польськой реприватизації не видно. Але дорога до Суду в Штрасбурзі юж автострадова, нею скоро доїхаме. ■
