Петро Андрусечко ■ УКРАЇНА ■ №49, 2013-12-08
Через дев’ять років після «помаранчевого майдану» в столиці України знову революція, проте не схожа на події 2004 року. З одного боку – сотні тисяч людей, котрі спокійно мітинґують у центрі Києва 1 грудня. З іншого – брутальний розгін студентів-протестувальників на так званому «Євромайдані» 30 грудня і боротьба між «Беркутом» та учасниками акцій під Адміністрацією президента день пізніше.
Вже п’ятничне втихомирення «Євромайдану» в Києві, за оцінками багатьох українських коментаторів, означає, що влада переступила межу. Через кілька годин після бійки 30 грудня люди почали збиратися на Михайлівській площі, студенти вручну малювали плакати з гаслами. Люди розізлилися через те, що влада вжила силу у відношенні до дітей, як називають зараз в Україні студентів. У коментарях підкреслювали, що ніколи з часу проголошення незалежності України влада не використовувала сили настільки брутально.
Коли поблизу Михайлівської площі з’явилися міліцейські машини, це викликало моментальну реакцію протестувальників. У певний момент натовп затримав автобус з силовиками і мало не лінчував їх. Чоловік, котрий стояв біля машини, запитував іншого, чи не пора кидати камінням, на що той відповів, що наразі рано, «бо нас замало».
Серед учасників мітинґу можна було побачити колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Люди зупиняли його і питали, чому опозиційні лідери та політики не були вночі зі студентами, чому не захищали їх перед «Беркутом». Луценко пояснював, що в цій державі навіть депутатський значок не вбереже перед «беркутівськими» палками. Луценко стверджує, що він виступав проти рішення залишити мітинґувальників на Майдані на ніч, оскільки їх було надто мало. Екс-міністр підкреслював, що «Беркут» спроможний приборкати до 10 тисяч людей. Тому власне він і закликав організувати генеральний страйк, котрий міг би паралізувати столицю на 5 днів.
Ввечері до протестувальників почали масово приєднуватися київські водії. Центром кружляли сотні автомобілів, часто прикрашених прапорцями України та ЄС, а водії у свою чергу виражали солідарність з учасниками мітинґу звуками клаксонів. Це вже нагадувало Помаранчеву революцію.
Про події дев’ятирічної давнини нагадувала і недільна маніфестація. Станція метро «Площа Льва Толстого» неподалік від парку Шевченка, де на 12.00 проголосили початок мітинґу, працювала виключно в режимі випускання людей. Поїзди прибували забитими вщент і від’їжджали порожніми. Вже на ескалаторах було чути антипрезидентські заклики. Люди співали.
З-під пам’ятника Шевченка колона протестувальників рушила в напрямку Майдану. Саме тут відчувалася різниця між Помаранчевою революцією та «Євромайданом», адже при виді міліції, яка охороняла пам’ятник Леніну, ніхто не кричав «Міліція з народом». Натомість усі скандували «Ганьба!».
Майдан Незалежності, брутально «зачищений» міліціонерами вранці 30 листопада, відбили. Сталеві загорожі демонтували, міліція втекла. На імпровізовану сцену піднялися опозиційні політики. Серед них була делеґація з Польщі, у складі якої був і Ярослав Качинський.
На Майдан і Хрещатик прийшли цілими родинами, важко навіть приблизно сказати, скільки народу зібралося в центрі. Проте однозначно їх було більше, ніж тиждень тому. Домінувала позитивна атмосфера. На жаль, кількасот метрів вище, біля Адміністрації президента, на вулиці Банковій, ситуація виглядала абсолютно інакше.
Там зібрався натовп молоді, налаштованої дуже радикально. Багато з них мали прикриті обличчя, частина була в касках. В руках найбільш активних опинився бульдозер, за допомогою якого вони хотіли демонтувати сталеві загороди, що оберігали Адміністрацію. З протилежного боку стояли кілька рядів «Беркуту». Ситуація від самого початку була надзвичайно напруженою. У певний момент з’явився Петро Порошенко, який спробував заспокоїти натовп. Щоправда, його ніхто не став слухати. З боку міліції полетіли шумові ґранати, а дещо пізніше і газові. Люди почали втікати, але не всі, частина з них повернулася. Вигуки «Ганьба!» і «Слава Україні!» – «Героям слава!» мішалися з газом. За якийсь час газові ґранати почали кидати без розбору, і дуже швидко Банкова потонула в клубах диму.
Ситуація ставала щораз більш напруженою, а після справжньої канонади ґранатами «Беркут» рушив на штурм. І знову відбулася брутальна розправа над тими, хто залишився на вулиці. Били всіх підряд, дісталося й молодому журналісту з Польщі Павлові Пєньонжеку. Його вдарили палицею з десять разів, розбили апаратуру. У лікарні йому на розбиту голову наклали шви і пов’язку.
«Беркут» витіснив протестувальників з Банкової, зміцнюючи свої позиції сталевими щитами, і про всяк випадок міліціонери перерізали гусениці бульдозера, щоб ним не можна було скористатися. Протестувальники лише частково відступили, а окремі групи молоді залишилися на початку Банкової. Натомість з’явилися два людські ланцюги, котрі відгородили молодь від «беркутівців». Вулицю Інститутську загородили бетонними вазами для квітів, а дещо нижче охорона Майдану встановила металеві загороди і виставила охорону. Одночасно лунали заклики бути обережними, якщо хтось іде в напрямку Банкової, оскільки можливі провокації. Зрештою після подій на Банковій чимало людей, також опозиційні лідери, говорили, що Адміністрацію президента штурмували провокатори. Так говорили й писали насамперед ті, кого там не було. Звичайно, там могло знаходитися кілька провокаторів, але всі інші – це була радикально налаштована молодь, яка стомилася від нерішучих дій опозиції та хотіла діяти сама. Проте все вийшло з-під контролю і ситуація перетворилася на хаос. Бракувало представників опозиції, які могли б очолити учасників мітинґу на Банковій. На жаль, складається враження, що опозиція знову здивована рівнем протесту, а її план дуже нагадує повторення сценарію 2004 року. Хіба що ситуація зовсім інша.
Найбільші побоювання в неділю стосувалися того, чи вдасться Майданові протриматися першу ніч, чи президент Янукович не введе надзвичайного стану. Засідання його найближчого оточення проводилося в Межигір’ї. Проте неофіційні джерела кажуть, що навіть у найближчому колі Януковича немає одностайної думки щодо наступних дій.
Вночі натовп атакував загони міліції, котрі охороняли пам’ятник Леніну, і міліція втекла. Натомість організатори Майдану зміцнили позиції і почали розміщувати протестувальників у зайнятих приміщеннях та організовувати харчування.
Вранці 2 грудня розпочалася блокада Кабміну. Далі буде… ■
