Петро Андрусечко ■ ПОДІЇ ■ №50, 2013-12-15
Минулий тиждень не приніс Україні ані вирішення кризи, ані зниження напруги. Символічним стало знесення в неділю пам’ятника Леніну в Києві. Мітинґ продовжується, опозиція повторює свої вимоги до влади, а та, у свою чергу, не піддається і не поступається ні на крок. Політичного діалогу нема. Триває війна нервів. Треба однак наголосити й позитивні справи: протягом тижня влада ані не застосувала сили, ані не ввела надзвичайного стану. Проте ніхто не може ґарантувати, що влада не наважиться на такі кроки в наступні дні.
Учасники протесту насамперед зміцнили своє місце розташування. Їхній табір нагадує подекуди революційне містечко з 2004 р. – встановлені намети, працюють польові кухні, розставлені «буржуйки», навколо яких гріються люди, є біотуалети. Вночі волонтери розносять присутнім чай та канапки. В будинку профспілок, який стоїть поруч, примістився штаб опозиції, діє прес-центр, а також їдальня. Саме там відбуваються всі прес-конференції лідерів опозиції і гостей з-за кордону. Наприклад, 7 грудня там організовано прес-конференцію євродепутата Яцека Саріуша-Вольського, колишнього президента Європарламенту Єжи Бузека та колишнього президента Грузії Михаїла Саакашвілі. В будинку Київської міської адміністрації, який зайняли 1 грудня, також діє їдальня, в ньому учасники мітинґу відпочивають.
Порівнюючи з 2004 р., є більше охорони. Частина охоронників носить жилети з написом «Ветерани з народом» – це ветерани війни в Афганістані та воїни, які побували в інших «гарячих точках» планети. Зміцнені барикади, якими закрито доступ до табору та на підходах до майдану. З одного боку, це продиктоване побоюванням перед можливими діями влади, особливо перед насильницьким приборканням мітинґу. З іншого боку, таким чином намагаються уникнути провокацій. Саме тому вночі діє посилена охорона на переходах до табору.
Можна відчути напругу, тим більше, що лідери опозиції часто згадують про можливість провокації. Під кінець минулого тижня пізно вночі трапилися два випадки, коли охорона піймала людей з предметами, які нагадували зброю. В одному випадку (свідком якого я був особисто) схопили трьох чоловіків. Вони нібито мали напасти на Хрещатику на учасника протесту. У затриманих під час обшуку знайшли пневматичний пістолет і муляж пістолета (який виявився запальничкою) та посвідчення міліціонера. Пійманих відвели до штабу, де передали до рук депутата Парубія. Треба визнати, що затримання виглядало цілком професійно, до затриманих викликали міліцію. У той час з’явився теж Арсеній Яценюк, котрий почав виховувати одного з нетверезих міліціонерів. Лідер «Батьківщини», незважаючи на ранній час (була 5-та година), виглядав свіжо й енергійно, говорив з почуттям гумору. На наше питання, що він тут робить на майдані в цей час, відповів питанням: «А що журналісти роблять тут цією порою?». В мене тоді мимоволі вирвалося: «Чергуємо!». А. Яценюк підійшов до нас, щоб потиснути нам долоні.
Та попри прилюдні усміхи лідерів опозиції, починає складатися патова ситуація. У Верховній Раді 3 грудня три опозиційні партії намагалися проголосувати за висловлення недовіри урядові Миколи Азарова, прем’єр спеціально в цій справі приїхав до парламенту. Прийняття такого рішення проголосувати не вдалося, а це показало, що влада надалі зберегла контроль не лише над своїми депутатами, але також позафракційними. Тим самим чутки про розкол у лавах влади (які з’явилися після спроби приборкати мітинґування 30 листопада) виявилися передчасними. Не допомогла й кількатисячна демонстрація під Верховною Радою, учасників якої охороняли посилені загони міліції. Щоб уникнути зіткнень, учасників протесту охороняли теж згадані попередньо ветерани, деякі були в характерних шапках-«афганках».
Прем’єр Азаров вийшов з приміщення парламенту цілком упевнений в собі. Заклики до української влади, які надходять з-за кордону, не допомагають у вирішенні ситуації. Так само, як не мають впливу й візити до Києва європейських політиків. Хоча, можливо, деяким позитивним елементом візитів зарубіжних гостей є те, що влада не хоче ризикувати і вживати сили в їхній присутності. Зрештою, в Києві з’явилося багато закордонних журналістів, усі головні польські мас-медіа також прислали своїх кореспондентів.
Тим часом сам президент України Віктор Янукович досі так і не виступив публічно. Від початку минулого тижня він кілька днів перебував з офіційним візитом у Китаї, де розмовляв про економічну підтримку та кредитну допомогу. Повертаючись додому, він несподівано завітав до Сочі, де зустрівся з президентом Росії Путіним. Схоже, що тема розмови не стосувалася вступу до Митного союзу (як цього побоювалися аналітики), натомість імовірно, що на 17 грудня приготували підписання документів стосовно зниження ціни на газ, співпраці в галузі виробництва літаків Антонова та деяких інших справ.
Порівнюючи з 2004 р., ми маємо справу з владою, яку доволі важко змусити піти на поступки чи на діалог. Немає міжнародної медіації. Опозиція вимагає відставки уряду Азарова, однак при цьому чимало учасників мітинґу носять наклейки «Вимога одна – відставка Януковича». Опозиція наголошує, що протест повинен тривати якомога довше. Однак важко прогнозувати, як довго вдасться мобілізувати для цього людей. Оце 8 грудня, у неділю, відбувся «Марш мільйонів», на який знову згуртувалися людські натовпи в центрі міста. Водночас влада зібрала власний мітинґ на підтримку Януковича – у Маріїнському парку, під охороною міліції. Олександр Турчинов наполіг на зміцненні блокування урядових будівель. І тепер в урядовому кварталі розміщені намети, для перегородження вулиць використано бетонні квітники, а в одному випадку використано додатково колючий дріт.
Головною подією 8 грудня стало повалення пам’ятника Леніну представниками «Свободи». Треба зазначити, що попри неоднозначну оцінку цієї події самими учасниками протесту, більшість водіїв, котрі проїжджали тоді біля пам’ятника, сиґналили на знак підтримки. Проте знесення цього пам’ятника не вирішує всієї ситуації. Тим часом, на момент віддавання матеріалу до друку, спеціальним загонам «Тигр» вдалося пробитись з міста Василькова до Києва. Від 4 грудня їх блокували в казармах мешканці Василькова. Далі буде…
Знімки автора статті
Коментарі
Евромайдан в Києві вирішує долю усієї Східної Європи! Прості люди, молодь, студенти протистоять репресивно-силовій армаді, яка ще й має підтримку Кремлі.
Навіть незначна пожертва допоможе нам у боротьбі за краще майбутнє України, України – в Євросоюзі! (Perfect Money: E5805107, U5839691, U3790250, U1039465).