Іван Бакунович ■ ПОДІЇ ■ 2010-08-20
{mosimage}
Кільканадцять молодих людей взяло участь у черговому рейді “Підляшшя”, початки якого сягають ще 1980-х рр. Тоді сюди, на етнічну українську територію, приїжджали десятки учасників не тільки з Польщі, але й з України, Росії, Франції, США. Після короткої перерви рейд оживає знову. На мандрівку стежками та бездоріжжям Підляшшя прибуває щораз більше охочих. Цього разу вперше за чотири роки в рейді взяли участь гості з-за кордону Польщі.
– Цього року ми вже вчетверте робимо мандрівку Підляшшям, – говорить Лука Чижевський, один із організаторів рейду. – У минулі роки рейд був пішохідний. Тепер, щоб збільшити його привабливість, ми вирішили, що попливемо на байдарках.
Відтак молоді мандрівники починали свій річковий маршрут по річці Нарві з водосховища Сем’янувка, щоб доплисти на другий день до с. Пухли, а пізніше – до скансену в Козликах. Маршрут цьогорічного рейду не проходив селами та містечками й мандрівники не мали нагоди зустрічатися з місцевим населенням, тому організатори поставили за мету інтеґрацію з українцями з інших країн, оскільки в рейді, окрім підляшуків, брали участь молоді українці з далекого російського Саратова та з сусідньої Берестейщини.
– Їхня ситуація подібна до нашої, – звертає увагу Ігор Вереміюк, який також причинився до організації рейду. – Вони живуть поза межами України, у чужій державі. Хоча під час рейду ми не зустрічалися з корінними мешканцями нашого реґіону, то мали прекрасну нагоду, щоб поспілкуватися з нашими колеґами. Виявляється, що ми зі своїми проблемами не єдині: вони мають подібні.
Яким же чином організаторам рейду вдалося налагодити зв’язки з українцями з Саратова?
– Не приховую, що створення міждержавної групи – це наше досягнення, – відповідає Л. Чижевський. – З Олександром Двоєконком з надволзького міста, який був учасником цьогорічного рейду, я познайомився у міжнародній школі україністики 2008 р.
Ми почали переписуватися, підтримували контакт. Завдяки цьому мій товариш зі своїми колеґами відвідав Підляшшя. Сподіваюся, що в подальші роки ми знову вітатимемо в нас гостей з Саратова, можливо, з інших реґіонів Росії теж, а також українців з Берестейщин. Нам теж дуже цікаво було б поїхати на Саратовщину та в Білорусь і побачити життя тамтешніх українців.
Українці на Саратовщині з’явилися ще в XVIII ст., згодом вони заселили все лівобережжя реґіону. Чому? Царський уряд залучав- бо людей, які могли возити сіль з озера Літон – а, як знаємо, найкращими в цьому ділі були українські чумаки. Окрім них, були ще й російські “солевозчики”, але через якийсь час українці отримали монополію на перевезення солі.
– Українці заселили все лівобережжя краю, тут розмовляли українською мовою і ще до 1930-х рр. усі школи були українськими, були українські газети, – говорить О. Двоєконко. – Навіть дотепер збереглися українські назви населених пунктів, напр., Олександрів Гай, Полтавка, Суми, Харківка, Рівне.
Однак у другій половині минулого століття посилився процес русифікації. За даними перепису населення, багато тамтешніх українців уже вважають себе росіянами. Однак сам перепис є дуже суб’єктивним і не може відображати фактичного стану. Про збереження національної ідентичності українців в Росії вже, на жаль, говорити не можна – зате можна згадувати про її відновлення.
– Якби були такі організації, які дійсно працювали б у цьому напрямку, то робота би пішла, – додає О. Двоєконко. – Особливо треба працювати з молоддю. У Саратові при Культурно-освітньому центрі діє Український молодіжний клуб, який я очолюю. У нас збирається багато молоді. Звичайно, більша її частина – це росіяни з українським корінням, але наша діяльність спрямована на те, щоб вони стали вважати себе українцями й поважали Україну.
О. Двоєконко польською мовою не володіє. Перебуваючи на Підляшші, користувався лише українською.
– Польська мова для мене дуже складна на слух, – підкреслює О. Двоєконко. – Особливо коли кажуть якусь цифру, то я не можу зовсім нічого зрозуміти. Але разів з десять, коли я ходив до магазину, люди переходили на українську мову. Це вселяє оптимізм.
“Наше слово” №34, 22 серпня 2009 року{moscomment}
