Людмила Лабович ■ ПОДІЇ ■ 2009-08-21
{mosimage}
Понад два десятки молодих людей, в основному з Більська, Білостока, Черемхи, Орлі та Люблина, взяло участь у третьому пішому рейді “Пудляша”. Протягом чотирьох днів, від 29 липня до 1 серпня, молодь знайомилася з підляською традиційною культурою, зустрічалася з місцевою громадою. Цю літню мандрівку зорганізувала молодіжна ланка Союзу українців Підляшшя.
Мандрівка зі співом
Рейд “Пудляша”, як і в попередніх роках, вів понаднаревськими селами Козлики, Войшки, Канюки, Телушки, Пухли, охопив ще й Музей народної архітектури неподалік Козликів, який стає щораз помітнішим осередком українських ініціатив на Підляшші, а також осідок Об’єднання “Спадщина Підляшшя” в Пухлах, проекти якого значною мірою пов’язані зі збереженням української традиції реґіону.
– Місця не міняються, вони залишаються в околиці річки Нарви, – пояснив Ігор Вереміюк, молодий іконописець з підбільського села Яґуштова, один з організаторів рейду. – Тут приємно і файно. Є вода, є наші історичні села, цікаві місця, пов’язані з українською культурою. Можна їх показати людям, які приїхали з поза реґіону. Тому траси не міняємо.
Рейди – це не лише мандрівка і милування підляськими краєвидами, але й зустрічі з цікавими людьми.
– Цього року передбачено більше освіти, – сказав Лука Чижевський, люблинський студент родом з Більська, головний ініціатор рейдів. – Ми запланували інтердисциплінарну доповідь д ра Миколи Рощенка про історію, мову, те, ким ми є, щоб люди почали думати трохи в інших категоріях. Маємо також фільми, це вже постійний елемент. Думаю, що цікавим є етнографічний фільм з Полісся, реґіону подібного до Підляшшя, де навіть мова схожа. Цей фільм – про спів, а саме тут маємо людей, яких спів цікавить.
Значна частина мандрівників – це учасники підляських музичних колективів, тому спів був нерозлучно пов’язаний з їхньою мандрівкою.
– Я в рейді беру участь перший раз, – сказала Агнешка Репко з села Рипчиці коло Черемхи, яка вже багато років співає в “Гілочці”. – Дізналася про це від подружки, яка сказала, що тут дуже файна атмосфера, файні люди. Мені подобається, що можемо багато співати. Маємо Лукаша, який грає на гітарі, є дівчата з “Ранку” і “Гілочки”…
Трохи історії
Мандрівки української молоді Підляшшям – це не ідея останніх трьох років. Ця традиція зародилася ще на початку 80-х рр. серед групи студентської молоді. Згодом виявилося, що це найкращий спосіб для поширювання української ідеї на Підляшші. Це був час, коли в реґіоні не існували жодні зорганізовані українські структури, а навіть сама думка, що підляшуки – це українці, була доволі абстрактною.
Перший рейд відбувся навесні 1983 р. Його наслідком було значне пожвавлення українського руху між Бугом та Нарвою. Окрім того, в інших осередках українців у Польщі почали більше цікавитися реґіоном, де компактно проживало україномовне населення.
Під кінець 80-х рр. була перерва в рейдовій активності. Щойно в середині 90-х Союз української незалежної молоді спробував продовжити цю традицію. Саме в 1995-1997 рр. з’явилася нова формула – рейди велосипедні. Протягом десяти років на Підляшші мандрівок не проводили. Щойно 2007 р. прийшло нове покоління, яке відродило те, що майже чверть століття тому започаткували їхні попередники. Перший після перерви рейд був доволі скромний, взяла в ньому участь лише невеличка група – кілька друзів з Більська й околиці. Остання мандрівка виявилася найбільшою, якщо йдеться про кількість учасників. Це дозволяє мати надію на поширення її формули та активнішу участь молодих українців з інших реґіонів Польщі.
Говорити “по-свойому”
Проблемою нинішніх зустрічей, не лише при нагоді рейдів, є польськомовність підляської молоді. Такі особи, як Лука чи Ігор, які вільно володіють підляським діалектом, є тут винятками. Тому важливим стає створення середовища, в якому молоді люди будуть розмовляти по-українськи.
– На рейді, коли вдасться, cтараємося говорити “по-свойому”, – підсумував Лука Чижевський. – Є тут файні дівчата з Черемхи, які нашу мову знають, не стидаються її. Тому й існує такий рейд, щоб переламатися. Живучи в містах, ходячи до польської школи, люди не мають звички розмовляти “по-свойому”. А ми заохочуємо і надіємось, що це принесе ефект.
Багато років молодь на Підляшші була радше учасником культурного життя, ніж його організатором. Вона брала участь в українських заходах, співала в ансамблях, однак сама рідко проводила заходи українського характеру. Рейд є першою впродовж цих років спробою молоді вийти з українською ініціативою до своїх ровесників. Виявилося, що циклічною і дуже привабливою, оскільки мандрівки – це не лише нагода поширити українську ідею, а й можливість цікаво провести час з ровесниками.
“Наше слово” №34, 23 серпня 2009 року{moscomment}
