Степан Мігус ■ ГРОМАДА ■ №28, 2017-07-09
Наші діти мали б нині бігати по землі Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя, Томашівщини, Любачівщини. Саме там вони повинні нині зростати. Але, на жаль, вам цього не було дано, – звернувся до вірних архиєпископ Євген Попович. У Банях-Мазурських 24 червня відзначали 60-річчя парафії Миколая Чудотворця.
Довгих десять років після примусового виселення з прабатьківських земель українській громаді ґміни Бані-Мазурські на північному сході Вармії і Мазурів комуністична влада не давала згоди на молитву рідною мовою у своєму греко-католицькому обряді. Українці ж на цьому клаптику Венґожівського повіту (нині Ґолдапський повіт) становили понад половину всіх мешканців, тобто майже 2400 осіб. Серед них був і греко-католицький священик о. Володимир Бозюк, якому влада дозволила відправляти літургії виключно в латинському обряді. Найстійкішим українцям доводилося їздити до Хшанова, де митрат о. Мирослав Ріпецький, не питаючи в нікого жодного дозволу, відкрив у школі греко-католицьку станицю. Там, кількадесят кілометрів від місця поселення, вони вінчалися, хрестили дітей, брали участь у Великодніх і Різдвяних торжествах…
Після деякої «відлиги» 1956 р. в Банях-Мазурських виникло Українське суспільно-культурне товариство (УСКТ), а разом з ним і українські класи в місцевій початковій школі. У квітні 1957 р. влада дала згоду на грекокатолицькі богослужіння. Офіційна дата утворення парафії – 23 квітня 1957 р. Того дня отець Євстахій Усцький, якого пробощ Стефан Ниц перевів з Орнети, відслужив тут перше греко-католицьке богослужіння.
До грудня 1975 р. під одним дахом відправляли й латинники, які на своє Різдво перенеслися до відремонтованого «великого костелу». Хоч греко-католики залишилися самі, до 28 листопада 1991 р. храм формально належав ще римо-католикам. Того дня він нарешті був переданий парафії УГКЦ нотаріально. Відходячи, римо-католики забрали з собою орган і два дзвони, а третій, середній, залишили.
Святиню побудували євангеліки ще у XVI ст. Після ІІ Світової війни її перейняли римо-католики. Будинок вимагав ремонту. Його розпочав о. Богдан Крупка. Стіни і стелю викладено панелями, а також проведено центральне опалення. За роки душпастирської праці о. Василя І. Медвіта у храмі встановлено іконостас. Інші священики – о. Мелетій Білинський, о. Іван Труш, о. Павло Малиновський, о. Марко Скірка, о. Григорій Столиця, о. Йосафат Осипанко, о. Орест Підлипчак, о. Василь Кепещук – продовжували ремонтні роботи. Від 2009 р. про храм і парафіяльну громаду піклується невтомний о. Павло Старух. За ті роки була відремонтована покрівля храму і добудований маленький купол, вичищено й помальовано стіни зовні і всередині будинку, впорядковано площу перед церквою, замінено електромережу та встановлено електричне опалення, обгороджено площу навколо церкви, а у відремонтованому приміщенні біля храму примістився санітарний вузол. Були зроблені 2010 р. двері до іконостасу. В рамках проекту «Віднова і розвиток села» у святині встановлено систему вентиляції, утеплено й захищено від дії несприятливих умов конструкцію покрівлі. На свій кошт парафія відремонтувала санітарний вузол, поклала нову плитку на підлогу та отеплила стіни, а так само придбала нову сантехніку. Наступного року 2011-го, відремонтовано електромережу і пофарбовано внутрішні стіни святині.
Нині парафія, що нараховує кілька сотень вірян, сяє. У день ювілею приїхали привітати пароха о. Павла Старуха та його паству, зокрема, віце-маршалок Вармінсько-Мазурського воєводства Мирон Сич, віце-президент Ольштина Ярослав Слома, представники ОУП, навколишніх самоврядних структур, латинське духовенство. Були й гості з України – артисти Заслуженого ансамблю пісні і танцю «Колос» із Торчина під керуванням Олександра Огородника. Під час зустрічі парафіян біля церкви колектив показав захопливу програму. Перед присутніми виступили також діти і юнацтво з Бані-мазурського пункту навчання української мови, очолюваного вчителькою Данутою Прухницькою, та гурт «Надія», яким керує Стефанія Урбанська. ■
