Валерій Майданюк ■ ПОДІЇ ■ №12, 2014-03-23
Правляча верхівка Російської Федерації звинувачує українців у фашизмі, хоч насправді сама Росія вже давно стала державою з класичними фашистськими ознаками.
Італійська модель
Модель політичного правління та суспільного устрою РФ з інститутом суперпрезидентства, – де глава держави наділений фактично диктаторськими повноваженнями, з фіктивним федералізмом, де реґіони не мають жодних прав самоврядування, з обмеженням впливу політичних партій і громадських організацій, надмірною могутністю великого бізнесу, зрощеного в корпоративних зв’язках з владою, де насправді нема верховенства права, – дуже нагадує фашистську Італію часів Беніто Муссоліні. Російська держава перетворилася на авторитарну систему з модернізованими формами автократії, владою суверена над бізнесом і приватною власністю, контрольованими ЗМІ та культом вождя, проти якого виступати публічно небезпечно. Створена і своєрідна молодіжна організація на подобу Гітлер’юґенду «Наші», яка виховує молодь у дусі аґресії, ненависті та підготовки до війни, і діє низка їй подібних шовіністичних структур. Загострений націоналістичний шовінізм, залякування опозиції, культ сильного лідера з твердою рукою, пошук зовнішнього ворога, ненависть до іноземців та побудова «держави страху» фактично повністю відтворюють модель диктаторського фашизму.
Тотожність фашистських режимів і сучасної російської диктатури підтверджують дедалі більше провідних науковців та політологів. Відомий польсько-американський політолог Збіґнев Бжезинський порівнює путінську Росію з італійським фашизмом. «Путінський режим багато в чому нагадує режим Муссоліні, – пише Бжезинський у книжці «Стратегічне бачення». – Як і дуче в Італії, Путін у Росії централізував політичну владу в ім’я шовінізму. Він установив політичний контроль над економікою, не здійснюючи націоналізації та не чіпаючи олігархів і мафії. Режим породив національну велич, дисципліну й екзальтовані міфи про нібито велике минуле. Достоту так само Путін намагається поєднати традиції ЧК (ленінського ґестапо, кар’єру в якому робив його дід) з керівництвом у стилі сталінського воєнного часу, з претензіями російського православ’я на статус Третього Риму та зі слов’янофільськими мріями про єдину слов’янську державу, керовану з Кремля». Тож сучасна путінська Росія прагне нового переділу світу, європейських кордонів та, як і її ідеологічні попередники фашисти, ставить світ на межі Третьої світової війни.
Фашистськими рисами завжди були зовнішня аґресія і прагнення до анексії чужих земель, причому завжди на основі «історичної справедливості». Так Італія «збирала землі» Римської імперії, напавши на Грецію, Албанію та Ефіопію, а нацистська Німеччина нападала на всі сусідні країни, де мешкала німецька меншина. Путінська Росія намагається захопити всі території, де мешкають етнічні росіяни і російськомовні. Росія за останні 20 років напала на Грузію і Молдову, підтримуючи там сепаратистські режими, які штучно сама же створила, придушила кривавими репресіями волелюбний чеченський народ, здійснила збройну інтервенцію в Україну.
Культ народу і вождя
Отож, притаманне для всіх фашистських держав гіпертрофоване й ідеологічно обґрунтоване почуття національної вищості над іншими народами, в путінській Росії виражається в протиставленні російської духовності західному матеріалізмові та споживацтву. Ідея про «старшого і молодших слов’янських братів» є класичним втіленням догматичної ієрархії та націоналістичного шовінізму. Теза про вищість росіян над іншими народами закріплена і в релігійних догмах, продиктованих Кремлем. Російська православна церква оголошує себе єдиною істинно канонічною, а католики, протестанти і греко-католики, на їхню думку, викривляють вчення Христа. Навіть свята вода, обряди хрещення, вінчання й причастя не мають тієї сили, що у храмах Московського патріархату, – стверджують московські священики.
У Росії шляхом маніпуляцій, репресій та залякувань вибудовано культ вождя нації, який досить ефективно далося насадити серед збіднілого й задурманеного народу. Серед російської дитячої літератури в книжкових крамницях є навіть казки для дітей про могутнього, чесного та сміливого богатиря – президента Російської Федерації, який перемагає ворогів прийомами дзюдо, має дружину Людмилу-Прекрасну, а в молодості був розвідником в іноземних державах. У казках богатир-президент бореться зі злом, перемагає драконів, восьминогів, чаклунів, природні явища, і залишається при цьому добрим, справедливим, чесним, але водночас суворим до ворогів.
А тих, хто не хоче славити Путіна і наважується критикувати владу, каральні органи ліквідують морально та фізично за допомогою звільнень з роботи, публічного цькування, репресій, убивств і катувань.
Схильність до великодержавного шовінізму, помпезності в проведенні масових заходів – Олімпіади, нагнітання воєнної пропаґанди й мілітаризму, зокрема в російських військових бойовиках, довершує аґресивну сутність фашистського режиму в путінській Росії.
Наслідки
Росії властива ненависть до демократії та ліберальних цінностей, свободи і громадянських прав людини. Вони в Росії не лише викорінені, але й засуджуються як принципово помилкові, шкідливі для слов’янської і православної душі та видаються за диверсію Заходу і США. Всі правозахисники й демократичні організації в Росії перебувають у заляканому стані і фактично – під негласною забороною.
Тож насправді путінська Росія, називаючи всіх своїх опонентів фашистами, сама давно стала фашистською країною з усіма її класичними ознаками. Такі режими та їхні лідери, як свідчить історія, погано закінчують, приводячи власні країни до руйнування, численних людських жертв, а свої народи – до світового презирства, сорому й ганьби. ■
