Оля Соляр ■ ПОДІЇ ■ №2, 2016-01-10
«Коли я був ув’язнений в будинку прокуратури, мене кілька разів на день забирали до кімнати допитів, у якій наказували дивитися, як тортурують інших. Тоді всіх нас били військові росіяни. К. обрізали три пальці на руці (…) З. не мав лівого ока і мав обрізані всі пальці лівої долоні (…) Тортурували мене перших три дні перебування в Горлівці. Кати змінювалися. Це були росіяни, які пили горілку. Комендант, якого називали Соловей, особисто відрізав мені частину лівого мізинця. Мене саджали на столі і били молотком по колінних суглобах. Оклеїли також голову скотчем, але, оскільки скотч приліпав до волосся, то волосся обрізали ножем (…) Коли привели мене до кімнати допитів, я на підлозі побачив тіло мого друга В.М. – він мав прострелену голову».
Це не є опис тортур часів сталінізму – це опис катування півтора року тому з території так званої Новоросії, у якій, за словами Путіна, немає російських солдатів…
Напередодні свята Миколая в Інтернеті з’явився рапорт «Російські військові злочини у східній Україні 2014 року». Своєрідний подарунок Україні, надзвичайно потрібний і надзвичайно болісний.
Ініціатором його створення є депутат Сейму рп Малґожата Ґосевська з партії «Право і справедливість», яка від початку Майдану активно включилася в допомогу Україні. Вона неодноразово побувала з гуманітарною допомогою в зоні АТО, за що з боку симпатиків Росії мала, м’яко кажучи, неприємності. Її звинувачували не лише в тому, що зустрічається з «українськими фашистами», але навіть погрожували смертю.
У перших рядках рапорту читаємо, що він представляє воєнні злочини, за дефініцією міжнародного закону, скоєні у східній та південній Україні військовими Російської Федерації і бойовиками проросійських сепаратистів. Представлені в рапорті злочини описують незаконне позбавлення волі, фізичні та психічні тортури, пограбування і вбивства.
Це початок рапорту, який має 153 сторінки та 5 розділів. У ньому ідентифіковані місця тортур і подані дані про злочинців, часто з їхніми фотографіями.
У рапорті читаємо розповіді тортурованих жінок, чоловіків, волонтерів, звичайних мешканців, яких сепаратисти позбавили волі з метою пограбування. І хоч мова рапорту формальна, суха і професійна, то читати його без емоцій неможливо. Голки, вбивані під нігті, ламані пальці, попечені грілками роти, прострелені коліна чи сіль, яку сипали на рани. Поміж буквами рапорту рікою тече кров жертв..
І хоч основними словами, які виступають у рапорті і які можна прочитати в усіх відмінках, є слова «бити» і «катувати», то мене, неначе ножем у серце, вдарила розповідь особи, яку ув’язнили у відділі міліції у Сніжному: «На подвір’ї навпроти гаражів стояв поламаний УАЗ. Люди з Донецької народної республіки прикували до нього чоловіка, якого роздягнули до трусів. Сказали нам, що кожен, хто не буде слухатись, поділить його долю. Сказали також, що кожен, хто подасть йому воду, стане на його місце. Дні були дуже спекотні, а ночі вже холодні, і чоловік цей після п’яти днів помер, бо не давали йому ні пити, ні їсти. Ми стали свідками його страждання, бо бачили його кожного дня вранці, коли вели нас на роботу, і увечері, коли поверталися».
Вічний упокій безіменним жертвам російських катів.
Весь рапорт можна прочитати в Інтернеті польською http://www.donbasswarcrimes.org/wprowadzenie/ або англійською мовами http://www.donbasswarcrimes.org/report/
Про рапорт вдалося мені порозмовляти з одним із його творців, який, як і всі інші, хоче залишитися анонімним.
Ви є однією з осіб, які готували рапорт. Коли я його читала, то ніби переносилася у сталінський період. Розповіді жертв вражають. Чи для Вас були там речі, які шокували?
Кожен з описаних злочинів нас шокував… Маємо ХХІ сторіччя і така жорстокість просто не міститься в голові.
Скільки часу ви готували ці матеріали?
Інформацію збирали приблизно рік. Я приєднався до цієї групи дещо пізніше.
Чи будете продовжувати працю над рапортом?
Надіємося, що так. Зараз, раптом кілька годин після публікації матеріалів в Інтернеті, вже з’являються сиґнали про інші жорстокі випадки та злочини, скоєні на сході України.
У рапорті читаємо, що на смертну кару засуджували т.зв. «тройки» – польові воєнні суди, які знаємо зі сталінських часів. Ці суди як юридичну основу своїх рішень подавали декрет Президії Найвищої Ради СССР з 22 червня 1941 року! На основі того ж сталінського документа під вироками смерті підписувався, зокрема, Іґор Ґіркін – російський полковник, який був «міністром оборони» у Слов’янську і Донецьку.
У сталінських часах так функціонував «закон». Зараз на східній Україні, яку контролюють росіяни, час повернувся в минуле. Сентимент за комуністичними часами видно на кожному кроці. Стосовно «тройок» – вони виносили своє рішення вночі. Це абсолютний і прямий зв’язок з найгіршим совєтським періодом репресій.
У рапорті понад 60 інтерв’ю, однак ми всі прекрасно знаємо, що це лише невелика частина злочинів. Чи існують якісь дані про кількість жертв «тройок», закатованих людей чи тих, яких застрелили під час допиту?
Важко назвати кількість жертв. Навіть офіційні дані не називають точного числа загиблих і вбитих, тим більше важко назвати кількість жертв, щодо яких скоєно злочини в розумінні міжнародного закону. Надіємось, що воно завдяки таким документам, як наш, з часом стане явним. Людське життя на східній Україні для терористів не має жодної вартості. Так було два роки тому, рік тому, і так, на жаль, є сьогодні.
Рапорт має потрапити до Міжнародного кримінального суду в Гаазі. Коли?
Оскільки ініціатором створення рапорту була депутат Сейму Польщі Малґожата Ґосевська, то від неї залежить, коли він буде переданий. Не сумніваюся, що це буде у відповідному моменті.
Ще одне питання: чому Ви, поляки, тим зайнялися?
Це злочини проти людства, воєнні злочини, які в сучасному світі, особливо в Європі, не мають права існувати! Світ закривав очі на них. Ми вирішили хоча б частину з них показати тим людям, які вважають, що там, на сході України, нічого страшного не сталося. Злочинці повинні бути покарані, а весь вільний світ повинен морально засудити всіх причетних і безпосередньо, і посередньо. ■
