Розмовляв Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №47, 2012-11-18
Серед кількох тисяч спостерігачів на парламентських виборах в Україні були й депутати польського парламенту, місію яких очолив Мирон Сич – голова сеймової комісії нацменшин, представник асамблеї парламентів Польщі та України, член Польсько-української парламентської групи. У розмові з «Нашим словом» М. Сич ділиться спостереженнями польських парламентарів.
Пане голово, як Ваша делегація оцінює парламентські вибори в Україні?
Мирон СИЧ: Сорок депутатів нашої місії представляли всі парламентські клуби. Вони ще перед виборами і вже під час голосування відвідали Львівщину, Луцьк, Вінницю, Київ та його околиці, Дніпропетровськ, Донецьк, Луганськ, Одесу і Севастополь. Загалом ми стежили за виборчим процесом у 152 виборчих дільницях. Я особисто був у Києві та Чернігові й у кількох навколишніх місцевостях. Наші спостерігачі масштабних порушень не помітили в центрі України, її західних реґіонах та в Криму. Деякі зауваження ми висловили щодо оцінки виборів у східних областях.
Як ми вже офіційно відзначали, оцінку виборів обов’язково треба поділити на дві частини. Перша – це сам процес голосування і підрахунок голосів, що проходило досить прозоро. Подібної думки були й інші спостерігачі, зокрема від виборчих комітетів та неурядових організацій, яких ми зустрічали під час своєї праці. Натомість друга частина – це оцінка того, що розігрувалося перед виборами. Тут говоримо про виборчу кампанію, яку, делікатно кажучи, можна назвати брудною.
Проблеми виникали і з самого виборчого законодавства: депутатів обирали за пропорційною та мажоритарною системами. Про відносну прозорість першого способу свідчать хоча б попередні результати виборів, які збігалися з даними екзит-полів, згідно з якими опозиційні сили мали б шанс утворити свій уряд. Однак остаточний результат залежав від виборів у мажоритарних округах – і саме тут говоримо про ряд проблемних моментів. На це впливає хоч би такий факт, що в одномандатних округах не встановлено фінансових порогів, а тому більші шанси отримували багаті кандидати, які у свою кампанію могли вкласти необмежену кількість грошей.
Нас також дуже зацікавила справа кількості людей, яких (наприклад, з огляду на хворобу) з виборчою скринькою слід було відвідувати вдома. Спостерігачам важко було оцінити, чи таке голосування відбувалося прозоро. І що важливо: як ми порахували, таких виборців могло бути навіть близько мільйона.
Чергова проблема – це офіційні представники від політичних партій. Їх до виборів приступило кілька десятків – і з огляду на жеребкування бували такі комісії, у складі яких не було представників від більших, зокрема, опозиційних партій.
Наступне з наших серйозніших зауважень стосувалося голосування у східних реґіонах «гуртом» – звичайно, важко в цьому випадку говорити про порушення, але якось ненатурально виглядало те, що студенти чи військовики приходили в досить великих організованих групах.
Ваша місія під час перебування в Україні мала нагоду зустрітися не лише з представниками політичного світу.
Так, і саме ці зустрічі вважаю дуже вартісними. Крім опозиційних політиків і представників теперішньої влади, ми зустрілися з представниками Греко-католицької і Римо-католицької церков та Української православної церкви Київського патріархату. З їхнього боку ми почули слова подяки, бо це перший такий випадок, коли офіційна делеґація Сейму Польщі зустрічається з ієрархами в Україні. Темою наших дискусій було питання включення релігійних лідерів у процес демократизації держави, що може відбуватися шляхом пошуку авторитетів і загальним підвищенням рівня моральності в суспільстві. Саме тут Церкви можуть відіграти значну роль. Крім того, зацікавлені візитом до Польщі були особливо представники Православної церкви – і ми їм таке офіційне запрошення передали.
Після закінчення місії Ви представили свої оцінки, зокрема, президентові Польщі Броніславу Коморовському. Якою була його реакція, особливо в контексті голосів протесту з України щодо виборчих фальсифікацій?
Це важливо, що під час рахування голосів спостерігачі отримували копії протоколів з кожної дільниці. Таким чином можна було порахувати, чи кількість голосів з протоколів погоджується з даними, про які заявляла Центральна виборча комісія (ЦВК) чи окружні комісії. Виявляється, що в деяких реґіонах були помітні різниці – як уже знаємо, ЦВК у кількох випадках вирішила не визнавати результатів виборів. За цей стан хтось відповідає і тому важливо, чи будуть знайдені конкретні винуватці.
Для нас, як офіційних представників Польщі (після зустрічі з Б. Коморовським знаємо, що для польського президента також), дуже важливим було те, щоб у цих виборах проявився якийсь елемент зрушення на шляху демократизації України. Адже це – умова для прискорення асоціативних процесів Києва з Європейським Союзом. Однак після виборів ми отримали підтвердження чогось іншого – виявилося, що в контексті демократизації України не все виглядає так добре, як можна було сподіватися раніше, а це якоюсь мірою незручна ситуація для Польщі. Хоч з оцінками треба буде почекати на остаточні результати виборів, проте вже тепер відомо, що слід сподіватися різних, зокрема й дуже критичних реакцій з боку європейської спільноти. Водночас президент Б. Коморовський заявляв, що Польща не може собі дозволити покинути Україну, а отже надалі підтримуватиме її на шляху до Європи.
У післявиборчих коментарях, які лунали в Польщі, досить часто було відчутне хвилювання з приводу успіху партії «Свобода», яку над Віслою вважають антипольською. Чи, на Ваш погляд, «Свобода» може зіпсувати польсько-українські взаємини?
З такою думкою я не погоджуюся. Вважаю, що зі «Свободою» треба вести розмови. І виразно підкреслюю, що її представники, йдучи до виборів, абсолютно не мали неґативного ставлення до Польщі та поляків. Треба шанувати те, що рішенням громадян України вони увійшли до парламенту як п’ята сила. Це факт, який нам усім треба прийняти. ■
