Дарина Попіль ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №32, 2016-08-07
Богдан Логвиненко, «SAINT PORNO Iсторія про кіно і тіло», Харків, Клуб сімейного дозвілля, 2016 Р. – 160 Стор.
Кажуть, як корабель назвеш, так він і попливе… Назва взагалі має неабияке значення, подібно як заголовок статті або ім’я людини, бо всі титули будують перше враження про щось чи когось, хоча перше враження часто буває помилковим. Отож, «Saint Porno» Богдана Логвиненка, який, до речі, вже до моменту видання цієї книжки був досить відомим в Україні письменником, мандрівником, журналістом, одразу викликає неабиякий спектр емоцій та асоціацій власне вже лишень однією назвою. Пострадянський простір в Україні, де про багато речей не прийнято говорити і згадувати, неодмінно завжди реаґує на все, що пов’язане з Еросом. «Те, що на споді», притягує та інтриґує, отож заголовок твору вибрано, дуже вдало, як мінімум з маркетингової точки зору. Проте чи справді «Saint Porno» – це розповідь про порно та ще й «святе» і ні про що більше? Це питання також не одного заставить зазирнути під обкладинку й почати читання. Наступний момент, що додає цій публікації родзинки, це те, що вона має свою цікаву історію створення. На один з виступів Богдана прийшла його подруга, з якою він колись працював і дуже довго не бачився. Давні приятелі пішли на дружнє вино і Ліночка (майбутня героїня твору) ненароком сказала, що хотіла б розповісти свою історію і що, має задум, щоб саме Богдан її написав та оприлюднив. Отож, перший етап праці виглядав, як 10 довжелезних інтерв’ю з цікавою, начитаною, тендітною дівчиною, яка розповідала про те, як вона стала порноакторкою і як це мати таку незвичну для багатьох людей професію. Згодом був рукопис, затвердження його з Ліною і підготовка до друку книжки (до речі, видавництво «Клуб сімейного дозвілля» саме знайшло Богдана і запропонувало її видати).
Історія героїні розпочинається з юних років, вона відверто розказує про свої перші кохання й розчарування і поволі, крок за кроком, оголюються деталі й думки героїні, які пояснюють, чому вона обрала кар’єру в порнобізнесі. Так само потрохи читач отримує пропозицію зайти за завісу порноіндустрії, послухати про те, як насправді відбуваються зйомки, яким життям живуть порноактори. Кожна сторінка ламає якийсь стереотип щодо порно, але паралельно чути хрускіт ще більшої стіни, яка поволі падає поміж читачем і, здавалось би, такою «брудною» темою. Вникаючи в текст, розумієш, що іноді, те що ти вважав брудом, може бути звичайним світлом, просто іншого відтінку та з іншого кінця тунелю. «Saint Porno» – це історія про кіно і тіло, так написано на обкладинці, щоб ми могли краще зрозуміти, про що йдеться в публікації, але і за цим підзаголовком криється щось значно більше. Я б радше сказала, що «Saint Porno» – це історія про душу, яка є в кожному з нас, але в кожного та душа є іншою, має власне розуміння щастя-долі.
Так само не можна не зауважити, що це історія тонкої жіночої душі, яка відкриває перед нами багато влучних роздумів героїні з приводу місця жінки в сучасному світі і вкотре піднімає питання про прагнення жінки до свободи, зокрема свободи вибору. Книжка ця – то історія втілення мрії. Читаючи погляди на світ героїні (а водночас і думки самого Логвиненка, які органічно вплітаються в текст), розумієш широту й різноманітність нашого світу і також те, що, мабуть, найважче в нашому житті, це навчитися людині розуміти і толерувати іншу людину. Ми звикли вішати ярлики на все, що не вписується в наші рамки, погляди, моральні пріоритети. Бо так легше: створювати свою зону комфорту і відгороджуватись від усього чужого, а отже й ворожого. Героїня твору не така, вона не збирається нікого судити, її думки пахнуть якимось буддійським ароматом спокою, концепцією третьої правди і вознесінням над матеріальністю та обмеженістю сучасного існування. Їй насправді неважливі великі гроші, успіх, їй хочеться жити, творити те, що їй подобається і причинятись до того, щоб у світі було більше добра. Адже героїня розказує, що найбільше насилля, збочень і зґвалтувань у країнах, де порно заборонене. На її погляд, порно потрібне, навіть необхідне, воно вивільнює накопичену сексуальну енергію, розряджає нервову систему, розслабляє, для багатьох воно може бути своєрідною сублімацією і вберегти від безглуздих учинків. При прочитанні твору, певні думки стають на свої місця і наступає якесь певне полегшення. Так буває, коли хтось довго хотів про щось розповісти, поговорити, але не наважувався. В українському літературному дискурсі зламалося ще одне табу, навіть не просто зламалось, а проговорилося, вилилось гарячою течією щирих, невигаданих слів і за одним разом змило багато непотрібних комплексів, страхів, неврозів, травм і догм. Поза всяким сумнівом, «Saint Porno» – текст не про кохання, секс, порно, а про любов. Про любов, у першу чергу, до своїх мрій, бо коли ти щасливий і займаєшся тим, що любиш, ти налаштований дарувати добро світові, ближнім і саме це найважливіше! Відповідно, це видання і про любов та повагу до інших. Б. Логвиненкові у «Saint Porno» вдалося замалювати кольорами те, що було до цього часу в українському культурному просторі чорно-білим. Можливо, тепер нас затопить ще більша лавина яскравості й відтінків. Будемо чекати. ■
Книжка доступна у більшості книгарень в Україні.
Її електронний варіант можна придбати за посиланням: https://play.google.com/store/books/details?id=ZTMJDAAAQBAJ&rdid=book-ZTMJDAAAQBAJ&rdot=1&source=gbs_vpt_read&pcampaignid=books_booksearch_viewport
