Роман Кабачій ■ ПОДІЇ ■ 2008-11-02
Москва спішить розіграти русинську карту на Закарпатті до грудневого саміту НАТО
{mosimage}
Другий європейський конґрес підкарпатських русинів, який відбувся 25 жовтня в Мукачевому, поставив Україні ультиматум. Якщо Київ не надасть Закарпатській області національну автономію до 1 грудня, русини залишають за собою право проголосити незалежність від України. 1 грудня – день символічний як для України, так і для русинських сепаратистів: у 1991 р. відбувся референдум, на якому український народ сказав “так” самостійності, а на Закарпатті на локальному референдумі отримано згоду від народу на проголошення автономії.
Народ на Закарпатті специфічний. Коли в Києві заправляла кліка СДПУ(о), Закарпаття вважали “вотчиною” медведчукістів, народ за них і голосував.
Коли влада змінилася і на чолі держави опинився заклятий ворог Медведчука Віктор Ющенко, то симпатії народу змінилися, і хоч “вотчиною” “Нашої України” область тепер важко назвати, на останніх парламентських виборах виявилася єдиною, де НУ-НС вийшла на перше місце.
Не секрет, що не в останню чергу ця перемога була продиктована сильною позицією вихідців із Закарпаття в оточенні президента – Віктор Балога перебував уже на посаді голови ющенківського Секретаріату, колишній мер Мукачевого Василь Петьовка потрапив до прохідного списку НУ-НС. Обох Ющенко цінує. Петьовка показав себе безстрашно на власних мерських виборах навесні 2004 р., які стали прелюдією до фальшувань на виборах президентських і врешті Помаранчевого зриву. Балога кілька разів рятував Ющенка в часи криз і небезпек. Сьогодні В. Балога, який підкреслював у ЗМІ, що у випадку відставки поїде на Закарпаття “медок збирати”, почувається загроженим – перевибори до Верховної Ради на фоні фінансової кризи пророчать поразку “Нашій Україні” та створеній нещодавно із нашоукраїнців партії “Єдиний центр”. Тому Віктор Іванович забезпечує власні тили на малій батьківщині.
Тили, треба відзначити, серйозні. Нашоукраїнська (читай – Баложина) більшість у Закарпатській облраді може за покликом вождя стати не зовсім “нашою” і не зовсім “українською”. Адже саме фракція НУ-НС винесла у березні 2007 р. на порядок денний питання про визнання русинів, корінною національністю на Закарпатті і провела позитивно це рішення. Себто, коли о. Димитрій Сидор з Ужгорода, протоієрей, а заразом і голова Сойму підкарпатських русинів, кричить про тоталітарну українську владу, яка вдається до етноциду русинів, то лукавить: місцева влада русинам сприяє.
Колишній губернатор Закарпаття, а нині один із чільних представників “Народної самооборони”, партії Луценка, яка від Президента дрейфує в сторо ну БЮТ, Геннадій Москаль бачить ще один аспект русинської клоунади: Балога активізацією русинського руху шантажує Президента, бо коли Ющенко надумає звільнити свого головного креативника, той поїде “креативити” за Карпати за зразком Абхазії і Придністров’я: “Жоден русин не писнув би без його згоди”. Політолог Володимир Фесенко не настільки радикальний в оцінці. На його думку, Балога тисне на “русинську кнопку”, щоб створити видимість боротьби із русинським сепаратизмом, але із Києва.
“Навіщо русинам автономія?” – запитують українські ЗМІ. Відповіді різняться, одна із них – відновлення через національну автономію статусу вільної економічної зони, яка б не мусила платити частину податків до Києва, а була б так само офшором всередині держави, де можна з легкістю прокручувати корупційні схеми. За сценарієм Придністров’я, яке є чорною дірою в економічній картині Центрально Східної Європи. Закарпаття такий статус мало
у 90-их рр. Той же Віктор Балога та Василь Петьовка через своїх дружин та родичів мають серйозний бізнес на Закарпатті, а зайвих грошей не буває ніколи. Навіть замок “Паланок” у Мукачевому, як розкрило видання “Главред”, також потрапив під концесію цієї пари.
Якщо поставити те саме питання з наголосом на слові “русинам”, у мислячих людей виникне питання – яким таким русинам? Журналіст російської газети “КоммерсантЪ” у Києві Вадим Довнар без жодної тіні в голосі пояснює: “Нагадаймо, що русини, або як їх іще називають, карпатороси, – східнословянське населення Карпатського реґіону, яке проживає на перехресті кордонів України, Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії”. Разом з тим, той же кореспондент не потрудився навіть дізнатися, що адміністративним центром Закарпатської області, про яку він писав, є не Мукачеве, як вказано у повідомленні, а Ужгород. Що вже говорити про “глибокі знання” щодо “карпаторосів”. Це повідомлення передруковане одним із найпрестижніших інформаційних сайтів України – “Кореспондент.нет”, також без жодних застережень. Подібний підхід до справ спостерігався неодноразово, в т. ч. і в трактуванні іншого видання того ж видавця, що й Кореспондента – журналу “Новинар” (закритий у липні ц. р.).
До чого я веду?
До того, що українські ЗМІ сприймають російську подачу даного матеріалу, як даність, не заглиблюючись у суть. Навіть на цьому мукачівському конґресі були переважно кореспонденти російських ЗМІ, українські вважали цей захід недостойним їхньої уваги – отож, як результат, інформаґентства представляють бачення, потрібне русинським діячам та їхнім покровителям з Москви. Конґрес, до речі, відбувався під опікою купи привезених із Донбасу й Одеси молодиків із тупуватим виразом облич, під знаменами російської партії “Родіна”. У руках однакові таблички з написами “Крым”, “Черкассы”, “Ужгород”. Молодики крім того, що тримали лозунги із закликами визнати русинів і повернути російські канали телебачення, мали про всяк випадок ще й палиці. Останній раз шоу із палицями в Мукачевому відбувалося під час виборів мера Петьовки.
Проходив конґрес у мукачівському Російському театрі, а о. Сидор роздавав наліво і направо коментарі про те, що на Закарпатті віруючих його Московського патріархату більше половини, і всі разом вони (“на 90%”) дивляться російське телебачення. Залишалося лише витягнути російський паспорт і показати, як Москва любить та поважає своїх “сородичів” за Карпатами. Очевидно, російські журналісти не могли не запитати про настрої на Закарпатті щодо НАТО, на що почули від протоієрея потрібну відповідь (російською – ред.): “Звичайно, негативні. Ми сьогодні також прийняли рішення про те, що вимагаємо оголосити нашу землю, Карпати, демілітаризованою зоною – ніяких баз!”
Не дивно, що після таких заяв врешті прокинувся український політичний бомонд. БЮТ, НУ-НС, партія “Свобода” висунули конкретні питання: за чийого сприяння відбувається ця вакханалія. Президент мовчить. СБУ, яке відкрило кримінальну справу проти о. Сидора ще влітку, також. У грудні, вочевидь, буде веселіше.
КОМЕНТАРІ: РУСИНСЬКА АВТОНОМІЯ НА ЗАКАРПАТТІ
СТЕФАН ГЛАДИК ГОЛОВА ОБ’ЄДНАННЯ ЛЕМКІВ У ПОЛЬЩІ
ПРОГОЛОШЕННЯ РУСИНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ – ЦЕ НЕ НОВІ ДІЇ НЕВЕЛИКОЇ ГРУПИ ЛЮДЕЙ, ЯКІ НЕ МАЮТЬ ЗНАЧНОЇ ПІДТРИМКИ У СЕРЕДОВИЩІ. ЇХНЬОЮ ОСНОВНОЮ МЕТОЮ Є СТВОРЕННЯ ВЕЛИЧЕЗНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ АВАНТЮРИ. НА ЗАКАРПАТТІ ТАКІ ІНІЦІАТИВИ БУЛИ УЖЕ НА ПОЧАТКУ ДЕВ’ЯНОСТИХ РОКІВ. ЯКЩО СПРОБУВАТИ ПОСТАВИТИСЯ ДО СПРАВИ СЕРЙОЗНО, ТО СЛІД ВІДЗНАЧИТИ, ЩО ЗА ЦІЄЮ ІНІЦІАТИВОЮ МОГЛА БИ ПРИЙТИ ДЕСТАБІЛІЗАЦІЯ РЕҐІОНУ, ПОДІБНА ДО ТОГО, ЩО МИ БАЧИЛИ НА БАЛКАНАХ У ДЕВ’ЯНОСТИХ РОКАХ. ОДНАК, ДУМАЮ, ЩО НАСПРАВДІ – ЦЕ БУРЯ В СКЛЯНЦІ ВОДИ. ЙШЛОСЯ ПРО ТЕ, ЩОБ ЗРОБИТИ ШУМ ДОВКОЛА СПРАВИ, ЩОБ ЗАІСНУВАТИ В МЕДІА ЗГІДНО З ПРИНЦИПОМ: ЧИМ БІЛЬШЕ ГОВОРИТЬСЯ, ТИМ КРАЩЕ ДЛЯ СПРАВИ. ТУТ ВАРТО ЗВЕРНУТИ ТАКОЖ УВАГУ НА ТЕ, ЯК ДІЇ ГОРСТКИ АВАНТЮРИСТІВ СПРИЙМАЮТЬ НАД ДНІПРОМ? НІ В УКРАЇНІ, НІ В ДІАСПОРІ НЕ ПІДТРИМУЮТЬ ТАКОЇ ІДЕЇ, ЖИВУТЬ СВОЇМ ЖИТТЯМ, ІДУТЬ УПЕРЕД ТА РОЗВИВАЮТЬСЯ. СИТУАЦІЮ ВДАЛО ХАРАКТЕРИЗУЄ АРАБСЬКЕ ПРИСЛІВ’Я: “КАРАВАН ІДЕ, А СОБАКИ БРЕШУТЬ”. ДУМАЮ ТАКОЖ, ЩО “РУСИНСЬКА РЕСПУБЛІКА” НАПЕВНО МАЄ ПІДТРИМКУ З БОКУ РОСІЇ – ЗАВЖДИ ЗАЦІКАВЛЕНОЇ ДЕЗІНТЕҐРАЦІЄЮ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ. ВИДНО, ЩО РОСІЯ ПІСЛЯ ОСЕТІЇ В ГРУЗІЇ БЕРЕТЬСЯ ЗА КРИМ, А ПРИ НАГОДІ ВИРІШИЛА ЩЕ Й “БАЛАМУТАМИ”-РУСИНАМИ ЗАКРУТИТИ.
НАТАЛІЯ МИГАЛИНА ПРЕС-СЕКРЕТАРЗАКАРПАТСЬКОЇОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ”
ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ ЗАКАРПАТТЯ НЕ МАЄ ДО ЦІЄЇ ЇДЕЇ ЖОДНОГО СТОСУНКУ. ЦЕ ІНІЦІАТИВА ОДНОГО ТОВАРИСТВА, А ЯКЩО КОНКРЕТНО – ТО КОНКРЕТНОЇ ЛЮДИНИ, ОТЦЯ ДИМИТРІЯ СИДОРА. ЦЕ НЕ Є ІНІЦІАТИВА ОБЛАСНОЇ ВЛАДИ! Я САМА РУСИНКА, ЗАКАРПАТКА, АЛЕ Я НЕ ВВАЖАЮ ТАК, ЯК ВВАЖАЄ ОТЕЦЬ ДИМИТРІЙ. У МЕНЕ В КАБІНЕТІ ТАК САМО Є КОРІННІ ЗАКАРПАТЦІ, ВОНИ МЕНЕ ПІДТРИМУЮТЬ, А ЦЕ ОСОБИСТА ДУМКА АВТОРА І ЛЮДЕЙ, ЯКІ БІЛЯ НЬОГО.
“НС” зверталося з проханням прокоментувати проголошення русинської республіки також до наукового працівника Яґелонського університету та представника Стоваришіня лемків Олени Дуць-Файфер, американського совєтолога Річарда Пайпса та Мирослави Хом’як – члена Стоваришіння лемків. Наші співбесідники не хотіли офіційно коментувати цієї справи, причому відзначили, що має вона дуже марґінальний і водночас суто політичний характер.
“Наше слово” №45, 9 листопада 2008 року {moscomment}
