Пересічним українцям нелегко пояснити, про які саме зміни йдеться, адже для багатьох із них кордон з Євросоюзом – це успішна бюрократична завіса, яка надійно відокремлює їх від Європи. Парадоксально, але на саміті виразно підкреслювалося, що в питанні лібералізації візового режиму з Європою досягнуто проґресу. Незважаючи на те, що саміт відбувся в день святого Миколая, несподіванок він не приніс. Від певного часу було зрозумілим, що угоду про асоціацію не парафують. Отже, зустріч на верхах не стала переломною подією, яка б радикально змінила геополітичну позицію України. Тим самим пострадянська реальність і досі не завершена.
Навесні цього року здавалося, що партнери знаходяться на відстані простягнутої руки у справі парафування угоди. Як ніколи раніше, Євросоюз відкрив двері Україні, оцінивши зусилля української влади, яка визначила європейську дорогу пріоритетом зовнішньої політики та єдиним зовнішнім напрямком інтеґрації. Цим вибором команда Януковича зуміла здивувати багатьох скептиків. Навіть критики вказували на позитивні якості, які несе європейська політика українських керманичів.
На жаль, неґативні внутрішньополітичні процеси ще рік тому викликали у європейців низку питань стосовно сприйняття українцями європейських цінностей. Нагадаємо, що йшлося про дії органів правопорядку проти опозиції, журналістів, науковців, представників позаурядових організацій. До цього можна додати процес консолідації влади, що проводився з порушенням демократичного порядку.
Ці сиґнали викликали в ЄС певне занепокоєння, проте не цілковите неприйняття дій української влади. Ситуація змінилася після арешту лідерів опозиції, насамперед Юлії Тимошенко. Тим разом представники ЄС не могли закривати очі на антидемократичні процеси в Україні та використання судової системи для розправи над політичними опонентами. Тим більше, що європейські політичні партнери Тимошенко розкрутили кампанію для її звільнення.
Важко сьогодні сказати, наскільки Київ, починаючи справу проти “леді Ю”, припускав, що ця історія не викличе резонансу на Заході та серед окремих членів ЄС. В кожному разі, справою Тимошенко правляча команда поставила під удар європейський напрям держави і тим самим – долю своїх громадян.
Ситуація навколо згортання демократичних цінностей змусила частину експертів сумніватися в правдивості європейського вибору Києва. Ішлося в першу чергу про натиски українських перемовників вписати до угоди конкретну перспективу членства України в ЄС. Зі зрозумілих причин такий запис – це міф. По-перше, у Європі є держави, які ставляться до України досить скептично. По друге, скептицизм підкріплений останніми діями влади. Отже, Україна повинна довести, що вона справді націлена провести реформи. Тобто спочатку – імплементація параграфів угоди, а вже від їхнього виконання залежатиме дальший розвиток двосторонніх відносин. Отож м’яч тепер знаходиться на українському боці.
Перед самітом не було відомо, чи братиме в ньому участь Віктор Янукович. Адже на цей же термін він отримав запрошення на зустріч голів держав СНД. Тому можна вважати успіхом вибір президента на користь європейського саміту, розмови з європейськими партнерами легкими не назвеш. Прес-конференція почалася з двогодинним запізненням. Незважаючи на оптимізм Льовочкіна, Клюєва та Грищенка в розмовах з журналістами, сам Янукович виглядав втомленим та дещо розгубленим.
На конференції проголосили завершення переговорів щодо угоди про асоціацію. Попри всі труднощі (навіть без підписання) цей факт можна вважати успіхом. В офіційному комюніке записано: “Лідери з задоволенням відзначили, що головні учасники переговорів досягли загального розуміння щодо повного тексту угоди про асоціацію, яка визначить майбутню договірно-правову основу відносин Україна-ЄС. Тепер відкритий шлях для технічної підготовки остаточної консолідованої версії договору, в тому числі в частині глибокої і всеосяжної зони вільної торгівлі, з метою її швидкого парафування”.
Отже, теоретично угоду можуть парафувати в найближчі місяці. Підказкою щодо подальшого сценарію розвитку нехай будуть слова європейських представників. Президент Європейської Ради Герман ван Ромпей, підкреслюючи зацікавлення ЄС у якнайшвидшому підписанні документа, зазначив, що Україна є стратегічним партнером для Євросоюзу: “Ми хотіли б підписати угоду якомога швидше, але це багато в чому залежатиме від ситуації і дій України… Останні події викликають у нас стурбованість. І доля угоди про асоціацію залежить від цього. Ми стурбовані політизованим правосуддям в Україні. Приклад справи Тимошенко – найяскравіший. Обмеження на вільні збори людей також турбують нас… Парламентські вибори 2012 р. будуть вирішальним випробуванням в цьому”. Президент Європейської Комісії Жозе-Мануель Баррозу зазначив: “Угоду про асоціацію можна швидко парафувати. Але її імплементація і ратифікація будуть залежати від процесів, які відбуваються в Україні, від якості реформ… Громадянське суспільство в Україні складається з різних груп… І я вважаю, що це позитивне для розвитку демократії. Тому дуже важливе залучення громадянського суспільства у процес євроінтеґрації України в ЄС”.
Підсумовуючи, можна припустити, що підписання угоди відстрочать на період після парламентських виборів цього року. Представники ЄС постулюють не лише звільнення Ю. Тимошенко, але також її участь у виборах. Сьогодні є великі сумніви щодо перебігу виборчої кампанії. Теперішня команда сконцентрована на збереженні влади будь-якою ціною. Отже, євроінтеґрація і надалі залишатиметься заручником внутрішньополітичних процесів в Україні. А це означатиме відкладення ратифікації на довший час. Зрозуміле одне: ключ від європейських дверей знаходиться в Києві, проте ЄС може допомогти Україні, натискаючи на українське керівництво.