Павло Лоза ■ ПОДІЇ ■ №33, 2013-08-18

Дубровиця-Мала – це невелике село, яке лежить на південному Підляшші. Сьогодні, певно, ніхто би про цю місцевість не чув та не згадав, якби не особистість Василя Альбічука. Саме тут народився та помер цей художник – славний живописець природи, на чию честь щороку в селі організовують «Василівку».

Цьогорічне народне свято «Василівка», що відбулося 27 липня, розпочалося панахидою за душу Василя Альбічука на місцевому православному кладовищі, де похоронений художник. Отець Іван Кулик, парох православної парафії святих Петра і Павла в Загорові, згадуючи митця, зазначив, що результатом його творчості є не лише зображення пейзажів, а й усієї місцевої спільноти. «Багатокультурність південного Підляшшя – це не банальність, бо вона існувала тут завжди. Споконвіків люди жили мирно на цій території. До згоди своєю творчістю та життям завжди закликав і Василь Альбічук», – говорив отець Іван.
Свято продовжилося біля місцевої сільської світлиці, де відбувся концерт підляських фольклорних ансамблів. На сцені виступили ансамблі з Нарви, Дуб’яжина, Більська-Підляського, Гайнівки, Ортеля­Королівського, Піщаця та Загорова.
В Дубровиці-Малій на стіні місцевої світлиці уміщена пам’ятна таблиця, присвячена художникові, а в самому її приміщенні облаштовано «кімнату пам’яті Василя Альбічука». У ній зберігаються предмети щоденного вжитку художника, на стінах розвішені приватні світлини, картини, кілька віршів та скрипка, на якій він грав. На жаль, у селі не зберігся відомий сад Василя Альбічука, в якому він посадив понад 230 видів квітів, серед них і принесені з навколишніх пасовищ та садів. Саме в цьому саду художник черпав натхнення для багатьох робіт. Ті, хто знав Альбічука, згадують, що на створення його картин чи віршів ішло багато часу, бувало, що він виправляв їх або додавав якісь нові елементи. Художник став відомим ще за життя.

– Як тільки приходила весна, він ішов у свій сад і починав малювати. Найчастіше до Дубровиці приїжджали купувати його картини люди з Німеччини, там було найбільше замовників. Його запрошували виставити свої роботи в Англії, Америці та навіть у Китаї, проте він ніколи не скористався цією нагодою, оскільки не хотів залишати свого саду, – згадує Павло Крат, який товаришував з художником понад 40 років.
Саме до цього саду ходили на екскурсії школярі та студенти. Сьогодні його вже нема, проте в селі Забореку біля Янова-Підляського, в місцевому заповіднику відтворили цей сад. Минулого року там організовано мистецький табір для художників, провідною темою якого став саме сад В. Альбічука.

Картин митця не збереглося багато. Він часто їх дарував, тому сьогодні не відомо, де вони є. Найбільша колекція робіт цього «підляського Никифора» – як дехто називає Альбічука – знаходиться в Музеї південного Підляшшя в Білій-Підляській. Шкода, що не в його рідному селі, в якому він народився 1909 р., провів своє дитинство, творив і 1995 р. – помер. «Ми хотіли відкрити музей у хаті Альбічука, оскільки там ще якийсь час після смерті зберігалися його картини та побутові предмети. Але, на жаль, його хату продали і нічого не залишилося. Шкода», – підсумовує П. Крат.
Альбічук був не лише художником, а й поетом. Його вірші, написані українською мовою, вийшли друком лише після смерті. Вірші В. Альбічука можна почитати в щорічнику «Український літературний провулок» (т. 5, 2005 р.)
* * *
Організаторами «Василівки», присвяченої пам’яті В. Альбічука, були Союз українців Підляшшя, війт Піщацької ґміни та православна парафія святих Петра і Павла в Загорові.

Відеозапис про Василя Альбічука дивіться на сайті тижневика в матеріалах «відео».

Поділитися: