Богдан Гук ■ ПОДІЇ ■ 2009-01-16
Польський міністр маніпулює історією Польщі:
Чи близько відплаті до народовбивства?..
Засідання сеймової Комісії національних та етнічних меншин відбулося 10 липня 2008 р. Розповідаючи про діяльність Ради охорони пам’яті боротьби і мучеництва, її головний секретар Анджей Пшевозник надав шести присутнім депутатам Сейму Республіки Польщі таку інформацію на тему увічнення українських жертв у селі Сагринь: “Невдовзі ми отримаємо рішення ґмінної влади, воєводи та моє стосовно місця надзвичайно символічного для української меншини. Ідеться про часткову відбудову чи упорядкування цвинтаря української людності в населеному пункті Сагринь. Мешканці Сагриня та околиці були замордовані відділами місцевих структур Селянських батальйонів у відплату за українські акції, здійснені на цій території” (Бюлетень КНіЕМ, ч. 19).
Секретар РОПБіМ Анджей Пшевозник обдурив послів найвищого представництва польського народу та найвищого польського законодавчого органу, а саме:
1. Мешканців Сагриня та околиці 9 березня 1944 р. не убили члени Селянських батальйонів (Bataliony Chłopskie) – їх убили вояки Армії крайової з території грубешівської та томашівської округ АК (див., напр.: I. Caban, Na dwa fronty. Obwód AK Tomaszów Lubelski w walce z Niemcami i ukraińskimi nacjonalistami. – Lublin, 1999: Oficyna Wydawnicza “Сzas”; Związek Walki Zbrojnej Armia Krajowa w Obwodzie Tomaszów Lubelski. Opracowanie i słowo wstępne Ireneusz Caban. – Lublin, 1999); роль Селянських батальйонів була в операції проти цивільних мешканців Сагриня третьорядна.
2. На сьогодні не можна довести, що українські селяни з Сагриня здійснювали будь-які збройні акції на території довкола Сагриня (див., напр.: “Сагринь: біль і печаль наша. Книжка свідчень”. Упорядник Банащук І., Львів, 2008: Каменяр. 48 с.);
3. На сьогодні не можна доказати, що наступ відділів АК на Сагринь був відплатною акцією, а не частиною етнічної чистки або ж винищення українців на Холмщині (див.: “Sowa A. Stosunki polsko-ukraińskie 1939-1947. Zarys problematyki. Kraków, 1998: Towarzystwo Przyjaciół Historii. C. 252).
А. Пшевозник про Сагринь знає доволі багато, він людина історично компетентна, однак зважився на брехню. Його слова про обставини вбивства українців у Сагрині адресувалися депутатам Сейму РП (!) – отож мали б бути максимально компетентні, однак вони такими не є. Навпаки, задля охорони “честі” воїнів АК як убивць невинних людей (адже тут не повинно робити різниці, якої вони були національності, А. Пшевозник удався до “сагринської брехні”, обдуривши польських депутатів. Неправда з 10 липня 2008 р. офіційно стала одним із засобів діяльності А. Пшевозника як секретаря РОПБіМ. Чи після такого офіційного виступу високого державного службовця можна вважати, що позиція Польщі, яку він репрезентує в даній справі, відповідає європейським стандартам у відносинах з власними громадянами? Як видно, секретар Ради прямує туди, звідки неславно повернулися ті, хто маніпуляцією та брехнею старався пом’якшувати вимову великих злочинів в Освенцимі чи Катині. Злочин у Сагрині не має того ж ранґу, проте, як сказав сам Пшевозник, має величезне значення для української громади в Польщі, тож не треба щодо нього застосовувати прийомів, використовуваних у тоталітарних системах.
Треба мати сильну надію, що секретарем РОПБіМ урешті поцікавиться Владислав Бартошевський як голова Ради ОПБіМ та Уповноважений прем’єр міністра Д. Туска з питань міжнародного діалогу.
“Наше слово” №3, 17 січня 2009 року {moscomment}
