Вашы Конечняне Андрий и Петро ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №7, 2017-02-12
Звертаме ся до Вас, дорогых краянів в Польщы и поза єй меджами в важній, як думаме, справі. Певно декотры юж знают, же в нашім селі за сприяньом війта Митра Ридзанича, який чул не єден раз од люди, же треба одремонтувати конечняньску школу, допровадил тоту важну справу до щасливого кінця. Школа выглядат чудово, думам, же така гарда не была певно од самого початку. Старе дерево, котре было ошалюване зверха дошком, є здраве и тримат ся барз добрі. Тепер на нього прибили новы дошкы, котры по малюваню набрали кольору букового лисьця на осін. Пишу так, жебы не лем заохотіти вшыткых, кому близка є памят о нашім минулім під Бешкідом, посмотріти школу, але жебы-сте приіхали в 2017 році до Конечной на рідну землю и в одновленій школі спомнули трагічны події 1947 рока.
Так кус барже од себе повім, же нашы няньо часто повідали, як то в 1926 році пішли довчыти ся до той школы. Будинок старой згоріл в зимі 1914–1915 років, коли Конечна стояла в самім центрі фронту, и з єдной страны в окопах было войско австрийскє, а з другой – росийскє. Вчыли ся там коротко, бо мали товди юж майже шіснадцет років. Будова зачала ся в 1925, то, як видите, внет мине ї 100 років. Такы будинкы вписує ся юж до памятників архітектуры. Понад сто років має зато наша церков, котру збудували, а радше посьватили в 1903 році, бо стара згоріла в 1893. Она тіж є одновлена, а перед ньом стоіт сьвіжа дзвіниця, котрой не было долгы рокы по нашім выселіню. Тепер в середині фахівці провадят реставраційны роботы. Одновлени буде іконостас, а при оказиї тiж сьціны.
Любы Конечняне! Тота мысель, жебы одсьваткувати 70-ту річницю выгнаня, а при тім спомнути церков и школу, заподаю як нашу спільну Петра Болдися и мою, бо так ся нам видит, же покля люде памятают своє минуле, то так долго сут они собом, не тратят свойой тотожности, сут сьвідомы, одкаль взял ся іх корін. Може ту мій дух, моє думаня підносит ся высоко, але як не будеме так думати и того робити, то внет нашы діти и внукы не будут хотіти навіть спомнути о своїх дідах-прадідах.
То зато так оба собі думаме, жебы в червни, бодай 14-того, коли нас выганяли, а може перед «Ватром», зыйти ся нам в церкви на службі, а потім в школі на спомині о тім, як ся жыло нашым родинам – бабам-дідам-прадідам – в селі, котре по 1947 році мало перестати існувати, або хоц лем стати ся польскым. Таку ситуацию маме в десятках сіл на Лемковині, але наша Конечна, в котрій было понад шістдесят хыж, ищы жыє. Мешкат ту лем десят родин, але село є наше, з церквом и ґаздами.
В нашім задумі з’їзд Конечнянів, дай Боже, же лем хоц половина нащадків ся зыйде, але то будут пред-ставникы родин, котры там жыли. По правді родин и хыж, бо в Конечні, так як и по іншых селах, было по пару хыж, в якых мешкали ґаздове, котры мали тото само назвиско. Мам аж три мапкы Конечной, з поіменно названыма ґаздівками. Кус є з тым клопіт, бо няньова мапка и мапкы Михала Болдися и Євкы Млинариковой, по мужу Гыровой, о єдно ци два-три назвиска ріжнят ся. Спробую то выяснити, тай чекам в тім тіж Вашой помочы. В селі мешкало по пят-шіст або и сім родин з тым самым прозвиском. Найбільше было Дичків, Ксеничів, Сухувацкых. Было дуже хыж лем з єдном родином. В ґазеті на «ЛС», мам надію, вкаже ся єдна мапка зо вшыткыма призвищами. Мам ту таку малу об’єкцию, ци можу іх подати без відома даной особы. Колиси до «Загороды» послал єм мапку з ґаздівками и не было застережень, але ци тепер можу так зробити? Ци Шановна Редакция сама рішат такы справы? – бо мі ся видит, же неє ту нарушаня чыйсой приватности. То юж істория.
Дорогы Краяне! Одгукнийте ся на наш задум. Колиси в селах, по горах чути было гуканя и гівканя. Най и тепер так буде, а мы чекаме на Ваше ехо, котре піде по горах и дійде до нас. Подаю свого мейла: andrzejksenicz@o2.pl и № телефону: 608 45 42 46. Можна дзвонити тіж до П. Болдися в Конечні: 512 18 16 66. Як иде о ґаздівкы, то могло бы быти так: Бодик Мыкыта, Болдись Петро и ищы єдна родина, Дзямба Иван и дві родины, Дичко Штефан и шіст родин, Дупчак Петро, Филяк Максим и дві родины, Гудак Роман, Гутыра Лукаш, Ксенич Иван и пят родин, Капелюх Петро, Каніщак Андрий, Кавка Иван, Лизак Максим, Ліщиньскы – пішли до Росиї, Липні- пішли до Америки, Майнич Максим, Млинарик Александер и дві родины, Шевчик Осиф и єдна родина, Порянда Штефан, Попівчакы – пішли до Росиї, Петришын Штефан, Рынявец Гаврил, Стасяк Миколай, Сьпяк Мілько, Сухувацкий Гарасим и штырі родины, Смеречняк Ілярій, Шмайда Иван, Урбан Прокоп и три родины, Жыдяк Лукаш. Были ищы дві жыдівскы родины од Гершка и Шулима. Мешкали тіж дідиче Вілюсі, Полякы, трьох братів. Дві родины были мішаны, в котрых Лемкыні пішли за Поляків, єдна за Mąku Hieronima, а друга за Macieja Garncarza.
Думаме тіж зробити дашто в Інтернеті, о чім даме знати. Красьні просиме передати по родинах и по знаємых, же плянуєме таку конечняньску зустріч и спомин о нашім минулім. Почекаме кус на реакцию и будеме подавати наступны інформациї. Звертаме ся до вас Вшыткых, Дорогы Конечняне, а як бы было так, же в родині «вышло» бы з назвиска, а знам, же сут такы припадкы, то товди най придут іншы іхні спадкоємці. Всіх будеме щыро витати.
Маме надію, же ся нам вдаст зреалізувати таку ідею. ■
