Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ №23, 2013-06-09
Вже традиційно відзначення Шевченкових роковин у Польщі завершує Білий Бір, де у травні (цього року – вісімнадцятого) проходять реґіональні врочистості, зв’язані з перепохованням Кобзаря на Чернечій горі в Каневі.
– Він жив в імперії сваволі, насильства, наруги. Мучився в тюрмі народів. Був свідком зречення й заборони української мови, культури, історії. А залишився вірним ідеалам волі. Горів вогнем сумління, що очищає, і вражав своїми запитаннями: хто ми, чиї сини, яких батьків, ким і за що закуті? Став голосом нашої нації, дав нам «Кобзар» – своєрідну книгу буття, яка оберігала й до сьогодні оберігає нас від байдужості, конформізму й асиміляції, як в Україні, так і в діаспорі. Ось чому ми черговий раз зібралися тут сьогодні, – говорили ведучі вечора, учні білобірської школи.
Під час цьогорічних святкувань вшановано також пам’ять поетеси і драматурга Лесі Українки у 100-річчя від дня її смерті, та поета й опозиціонера комуністичного режиму Василя Стуса у 75-річчя від дня його народження.
Генеральний консул України з Ґданська Мирон Янків зізнався, що Білий Бір завжди відвідує з великим тремтінням серця й душі, оскільки це містечко вже стало символом українства та збереження українського слова й пісні. Саме тут понад півстоліття відбуваються Шевченківські святкування, а з 1991 р., відколи в Білому Борі встановлено величний пам’ятник Кобзареві, відзначення набули загальнореґіонального характеру і проходять за підтримки не лише місцевої, а й воєвідської влади. Їхні представники прибули численно й на цьогорічне свято, а також репрезентанти наукових середовищ, духовенство, члени гуртків і відділів ОУП з навколишньої території.
– Коли я зустрічаю політиків та офіційні делеґації з України, завжди кажу їм: хто не був у Ґнезні, той не був у Польщі, а хто не був у Білому Борі, той не знає, хто такі українці в Польщі, – наголосив М. Янків. Він подякував учням та вчителям білобірської школи за те, що продовжують діло великого Кобзаря, а зібраним українцям – що дотримуються своїх традицій і беруть участь у врочистостях. Консул теж подякував владі за підтримку заходів, які тут організовує українська громада.
Бурґомістр Білого Бору Павел Міколаєвський жартома сказав: «Кожного разу, коли є я учасником Шевченківських відзначень, задумуюся: навіщо Володимир Філь та інші перекладають сказане на польську мову? Цього, мабуть, не треба, бо здається, що розуміємось дуже добре». Ці слова викликали бурхливі оплески.
Оскільки за рік вся українська громадськість відзначатиме 200-річчя від дня народження Т. Шевченка, місцевий гурток ОУП запропонував, щоб Білий Бір включити до центральних Кобзаревих урочистостей. Натомість на цей раз виступив шкільний хор «Джерело» під дириґуванням Юстини Москалик, хор грекокатолицької парафії (дириґент о. Петро Баран), гурток живого слова «Калиновий міст» під керуванням Марії Мандрик-Філь, танцювальний колектив «Вітрогон», з яким працює директор школи Андрій Дрозд, та гість – гурт «Доброто» з Ґданська, в якому співають теж випускниці білобірської школи. Натомість напередодні концерту відслужено в місцевій церкві панахиду і покладено квіти до пам’ятника Т. Шевченка. А на завершення свята, вже традиційно, відбулося прощання цьогорічних випускників ліцею.
Голова білобірського гуртка ОУП В. Філь закликав жертвувати гроші на ремонт Народного дому в Перемишлі:
– Цей дім буде своєрідним свідоцтвом українства у Польщі. Тридцять років тому в Білому Борі, 13 червня, засновано громадський комітет будівництва гуртожитку: і той почин був першим після війни великим подвигом українців, щоб спільно збудувати для української громади несакральний об’єкт. І сьогодні ми знаходимося саме в цьому об’єкті. Відбудова Народного дому є нашим другим новим викликом – як для нас, так і для чергових поколінь, – підкреслив В. Філь. ■
