Цього року ґданщани почули і побачили спадщину Шевченка в дещо нетрадиційній формі. Крім творів, які декламували учні пункту навчання української мови, можна було теж, наприклад, переконатися, як безсмертні “Думи мої” звучать у версії… хіп-хоп.

Четверо молодців з початкових класів уміло стилізували Шевченкову поезію, що, як виявилося, непогано пасує для обробки у версії хіп-хоп.
Адаптувати Шевченка до сучасності вирішили також ґданські студенти з театральної групи “Навпаки”. Авторка сценарію “Заховані в новій скрині” Катерина Комар та режисер Оксана Терефенко перенесли Шевченкових персонажів до сьогодення. Проблеми героїв з “Кобзаря” та їхня поведінка не дуже відрізняються від притаманних сучасним молодим людям. “Заховані в новій скрині” – це вистава, сценарій якої повністю спирається на творах Т. Шевченка. Використані в ній фраґменти “Катерини” чи “Гайдамаків” здебільшого не були представлені в їхньому первісному контексті, завдяки чому вистава набрала цікавого і неповторного характеру.
Нова якість, яку актори віднайшли в його поезії, може видаватися дуже суперечливою. Однак варто пригадати, що Шевченкова поезія такою була від самого початку – провокаційною і непокірною.
На ґданському шевченківському концерті виступили також гості з України – дует бандуристів, Ярина і Тарас Кузьмичі. Старовинні козацькі думи й народні пісні під акомпанемент бандури піднесли настрій і гарно доповнили свято.
Попри безліч культурних й історичних перемін, творчість Шевченка актуальна також сьогодні. Її надалі можна прочитувати різними способами, віднаходити нове значення та нову якість слів, написаних два століття тому.
Шевченківське свято у Ґданську стало добрим доказом того, що дорога від старовини й традиції до сучасності зовсім не є такою далекою. Що важливе – при добрих намірах і прагненні експериментувати, цей шлях може стати щебільш цікавим.

“Наше слово” №20, 13 травня 2012 року {moscomment}