Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ 2009-06-04
{mosimage}
Щорічні відзначення роковин Тараса Шевченка на місцях уже традиційно завершує у травні Білий Бір, організовуючи Реґіональні святкування на вшанування дня перепоховання Т. Шевченка в Україні. Стало традицією, що могила Т. Шевченка в Каневі 22 травня перетворюється на місце паломництва тисяч українців – відзначення річниці перепоховання поета стало національною традицією.
Так само є в Білому Борі, куди крім запрошених гостей прибуває чи не найбільше шанувальників Шевченка. Цим разом приїхали також делеґації гуртків ОУП з Битова, Білиці, Ґданська, Колобжеґа, Кошаліна, Лемборка, М’ястка, Слупська, Старґарда-Щецинського, Свідвина, Тшеб’ятова, Щецина, Щецинка та Члухова.
Комплекс шкіл з українською мовою навчання ім. Т. Шевченка та пам’ятник Кобзареві розславив це невеличке містечко не лише в Польщі, а й за кордоном. Про те, що поезія Т. Шевченка є й надалі актуальною, засвідчила група живого слова “Калиновий міст”, яка в ориґінальний спосіб нагадала пророчі слова видатного поета: Т. Шевченко: Один у другого питаєм: Нащо нас мати привела? Чи для добра? Чи то для зла? Нащо живем? Чого бажаєм? I, не дiзнавшись, умираєм… – Л. Костенко: Бо пам’ятайте, що на цій планеті, Відколи сотворив її пан Бог, Ще не було епохи для поетів. Але були поети для епох.
Художня програма “Шевченкові терзання” справді віддзеркалила, як мовилося у вступному слові, стан духа Т. Шевченка, його глибокі переживання з приводу колишнього і сьогоднішнього положення нашого народу. На Шевченкові питання відповідь давали сучасні поети: Ліна Костенко, Дмитро Павличко, Дмитро Кремінь, Богдан Ігор Антонич, Євген Плужник, чия поезія була зачитана. Цьогорічну публіку радував теж дует бандуристів з України Ярини й Тараса Кузьмичів, які тепер проживають у Ґданську, оскільки Ярина працює у Балтійській опері, а Тарас вивчає вокалістику в Ґданській консерваторії. Під час свята вручено також нагороди переможцям конкурсу “Барви України” – темою цьогорічного конкурсу були карикатури українських політиків
Свою вдячність учителям та учням білобірської школи, які продовжують діло великого Кобзаря, висловив Почесний консул України в Щецині Генрик Колодій:
– Будучи консулом, буваю на різних заходах, де завжди зустрічаю випускників білобірської школи. Говорять, що виступатимуть студенти Варшавського університету, однак я перш за все бачу колишніх учнів білобірської школи. Слухачами лекцій на Щецинському університеті також є випускники білобірської школи. Її учні працювали і під час підготовки “Baltic Business Forum 2009” у Свиноуйсці, оскільки володіють англійською, німецькою, українською, російською та польською мовами. Пишучи свої твори, Т. Шевченко мабуть ніколи не думав, що вони відіб’ються відгомоном тисячі кілометрів далі – над Одрою та Балтійським морем, де праця вчителів та загалом українців, які насильно були туди переселені, дає такі ефекти.
Оскільки на шевченківські святкування прибули і кандидати до європарламенту, не обійшлося без політичного акценту. Розуміючи важливість свого голосу, усе ж таки стає моторошно, коли ці ж кандидати дещо партикулярно використовують українців. Отож, один кандидат до європарламенту пообіцяв, що коли він стане євродепутатом, у Брюсселі виступить “Вітрогон”, натомість другий запрошував до Кошаліна на Дитячий фестиваль, який відбуватиметься того ж самого дня, що й вибори. Не важко здогадатися, що і він туди поїде, аби ще раз пригадати українцям про вибори. На щастя, ми обираємо самі.
“Наше слово” №23, 7 червня 2009 року {moscomment}
