Степан Мігус ■ КУЛЬТУРА ■ №21, 2014-05-25
Перше, що кидалося в очі на ґіжицькому Святі дитячої творчості – це автентична відданість учасників, які виступали перед публікою. Свято відбулося 10 травня в Початковій школі № 7, у якій діє Міжшкільний пункт навчання української мови.
Цього разу автентичність юних артистів була підкріплена щирістю почуттів, які в української громади пробуджують нещодавні події на київському Майдані і заворушення на сході та півдні України, викликані одвічним ворогом українців, що обрав собі за символ червону, наче омиту кров’ю, зірку. «Якщо до когось говорити щиро, то воно сприймається і западає в душу, особливо в душу дитини, – розповідає вчителька української мови в шкільних пунктах у Круклянках і Позезджі Вікторія Петюк. – У Круклянках я вибрала тематику Майдану, бо ж переживаю, живу ним, журюся тим, що проходить в Україні. Діти відчувають, що все робиться щиро, від душі, з серця. Якби я це робила механічно, бо так треба, то діти не сприйняли б. Вони бачать, що в мене сльози навертаються на очі, коли я їм все переказую. Зрештою, вдома вони теж живуть подіями в Україні, постійно слідкують за ними разом з батьками. Діти дуже переживають. Ми часом урок проговорюємо про те, що відбувається в Україні. Особливо тяжкий момент був тоді, коли на Майдані загинуло понад 90 людей, а потім помирали поранені. Спільні переживання, пісні про Майдан, це все передається…».
І справді, насичені символами, пройняті смутком виступи круклянських дітей вплинули й на публіку. Темою Майдану пройнялися видмінські юні артисти з учителькою Євою Царик та з Бань-Мазурських зі Стефанією Урбанською. Виступали діти з Ґіжицька (вчителька Анна Филяк), Позезджа. Були й інсценізації казок, веселі пісні – сміх крізь сльози. На ґіжицькому святі виступив ансамбль українського народного танцю «Черемош» з Венґожева під керуванням хореографа Володимира Денеки і театральна група «На ходулях» з Дрогобича в Україні. Виступ понад «триметрових» артистів організував священик УГКЦ отець Андрій Бунь, а привезла їх голова Фонду «Посвіт» Леся Ратинська, яка співпрацює з ґіжицькими українцями. Заграти з такої висоти на трембітах і затанцювати гопака або танець зі «скаканками» – це неабиякий виклик. Також з Дрогобича приїхав юний співак Андрій Жеплинський, який своїм талантом підкорив серця глядачів.
Голова Мазурського відділу ОУП, котрий організував цей захід, Іван Пік підкреслив, що в їхній організації дітям присвячується багато уваги. Вчителям, які мають вплив на їхнє формування, зрештою, теж не менше. «Нам треба дбати про наступні покоління, піклуватися про них постійно, бо ж це вони будуть продовжувати традиції нашого роду, плекати мову, культуру, звичаї», – говорить голова. І. Пік жаліє, що в Ґіжицьку нема залу, в якому можна проводити це свято по-професійному. Доводиться це робити у спортивному залі школи, яка, на щастя, радо приймає гостей і завжди готова допомагати. Тому що немає відповідних умов, не можна запрошувати більше пунктів навчання української мови, принаймні з Вармії та Мазурів. ■
